Блог

Був чудовий зимовий день, на диво дуже сонячний, але холодний. Вирішив піти в ліс заготовити трохи хвої ялини для хвойного лісового чаю. У лісі усе без змін, земля вистелена сніговим покровом, дерева чорні, єдине, що привертає увагу, - це яскраво-зелені мохи, якими поросли дерева, на сонці ця зелень єдиний «теплий» колір, який нагадує літній ліс; де-не-де, свіжий зелений мох на землі острівцями виступає крізь сніг, нагадуючи оазиси літнього зеленого земляного покрову.

На самому початку лісу помітив серед снігу розкидану, перериту землю – хтось вирішив поласувати чимось у лісовому грунті: можливо лис, або молодий кабанчик, сліди старі, не чіткі, дорослому кабану не притаманні, значить, скоріше за все, лис тут мишкував. Я не заморочувався, пішов далі.

Окрім моху, єдине, що ще нагадує про літній ліс – це різного роду деревні гриби-трутовики, які видніються на старих, повалених деревах та пеньках. Добрався я до зрубу – молодого лісу, який виріс на місці суцільної вирубки. Там ростуть багато ялин – по них я і прийшов. Щоб не псувати дерево і дати йому можливість продовжувати рости, я вибірково зривав свіжо-зелені голки тільки з однієї сторони кожної гілки, власне, дереву це не пошкодить, якщо збирати хвою взимку. Що цікаво, хвоя молодих ялин, вершечки яких зрізали для новорічних свят, суттєво відрізняється від хвої цілих, непошкоджених, дерев: на зрізаних ялинах голки хвої можуть досягати 3-3.5 см.

Зібравши трохи хвої, вирішив розвести вогонь і приготувати легкий сніданок і чашку лісового ягідного чаю. З старих дерев спорудив тепловідбивач, назбирав сухих гілок смереки для розпалу, крупніших дров для горіння. В якості труту завжди ношу з собою висушену кору і «пух» берези, її я і розпалював огнивом. Поки вогонь розгорався, ще трохи назбирав голок ялини і поповнив запаси березовим пухом (це такі смужки, які відокремлюються від кори берези щороку, особливо у зимовий час; вони тонкі, легкі і загоряються від 1-2 висікань огнива).

Підвісив над багаттям котелок з супом швидкого приготування, залив у чашку від фляги води і насипав сухих ягід лісового чаю, додавши декілька свіжих гілок ялини і смереки. Чай виходить трохи гіркуватий – хвоя є дуже корисною для вживання у вигляді чаїв і відварів, але додає до чаю трохи гіркоти. Я любитель цукру, тому три ложки цукру цю гіркоту зводять до мінімуму. Виходить гарячий, ароматний, смачний і корисний лісовий чай, який додає сили, втамовує спрагу і дозволяє процесом пиття розслабитися в лоні зимової природи.

Зігрівшись вогнем і перекусом, повернувся додому. Така релаксація серед зимової природи додає різнобарв’я у сприйнятті сірого фону зимового щоденного настрою, такого роду приємні спогади дозволяють зарядитися енергією і ще на довгий час додають настрою на щодень.