Блог

Вересень місяць – це ще той період, коли в угіддях поблизу водних ресурсів можна полювати на пернату дичину, яка тут вивелася протягом року. На жаль, так склалося цього року, що всі весняні виводки качки загинули через повінь, яка тривала цілий місяць (травень), коли вода піднімалася до 2-х метрів, забираючи у вирії води все живе. Річка у нас мала, проте бере свій початок аж у іншому районі, тому збирає дощову воду на своєму шляху на протязі майже 30 кілометрів. Саме тому підняття річки буває дуже стрімким і непередбачуваним: у нас може бути посуха, а в іншому районі заливає грозою, тому вода, на перший погляд безпідставно, може прибувати без видимих для нашої місцевості причин.

У липні цього року під час риболовлі спостерігав один пізній виводок – каченят розміром з лодоню. Цей виводок і став майже єдиним ресурсом дичини станом до вересня, як наслідок.

У вересні я робив ставку на комбінований відпочинок: риболовля + полювання. Мій типовий маршрут складався з обходу річки у пошуках качки, тоді я вибирав собі дику місцину, щоб людей не було і щоб повністю поглинутися в тишу природи, розкладав вудку і ловив рибу. Коли не було кльову, вдивлявся в простори у пошуках літаючої дичини. Як завжди, закон підлості, який супроводжує моє життя, давав про себе знати – в моменти інтенсивного кльову, коли з вудкою в руці готувався підсікти рибу – наді мною пролітала качка чи голуб, відповідно, відпочинок поповнювався втраченими можливостями. І без рибалки я не міг обійтися, - так склалося, що цього року я не встиг заготовити собі тараньку (в’ялену рибу) на зиму, тому вирішив ще поки тепло у вересні наздогнати можливість. Після завершення поплавцевого кльову, я кріпив блешню-вертушку і прочісував ями у пошуках хижої риби. З усього, що мені вдалося зловити, вийшло декілька окунів і жодної щуки, навіть «олівця», ні «кленя» (головеня).

З поплавочного улову попадалися карасі, верхоплавка і рибець.

Відпочинок я старався робити максимально насиченим з елементами бушкрафту: мальовниче дике місце (до якого ведуть тільки косулині і собачі стежки, приходилось пробиратися майже навколішки), риболовля, полювання, розведення вогню огнивом в щепотниці і без, кава на вогні, збір ягід (річкова ожина і калина на даний час).

З голубом у мене у вересні не склалося. Він віддалився на свіжі зорані поля в інших угіддях (у нас майже усе засіяно соєю), відповідно, став не літати, а перелітати територію наших угідь (50-60 м висоти з гірських лісів нашого села до рівнин), його з середини вересня поменшало (відлетіли), на кінець вересня залишилась невелика зграя (до 15 шт), але вгадувати, де вони перелітатимуть чи де сідатимуть на провода я не хотів – сидіти годинами, очікуючи, - то не моє, хіба що з лисом можна трохи посидіти до години часу.

Брак дичини не означає невдале полювання. В угіддях завжди повно шкідників, на яких можна і пополювати, і підтримати навички стрільби, і провести санітарну чистку, і використати патрони, щоб не застоювалися роками вдома, щоб не відсирювалися. А поки що залишається тільки сподіватися на якнайшвидше прибуття перельотки – птиці з північних широт, це завжди найочікуваніший період в сезоні полювання, адже тільки в цей час можна зустріти у нас такі види дичини, як чирок, гуска (в нас дуже рідко сідають, але над нами щороку пролітають).

Що ж до копу, то в мене було два виходи на городі – ходити дальше нема часу, та й город великий, повний сигналів, багато шмурдяка, тож роботи так дуже багато. З цікавого попадалися монети і ґудзики Австро-Угорщини і Польщі.