Блог

Досить довго не мав можливості вибратися на природу по причині хвороби. Сильний сухий кашель, печія в горлі – як типовий українець, я також приречений на життя в Україні в умовах екологічного гетто. Щорічне захворювання – комплекс: фарингіт + алергія як наслідок життя у Калуському районі: Брошнівський експериментальний завод, Карпатнафтохім, Даноша та ряд інших. Моє село знаходиться під дією Даноші – місцевий свинокомплекс, який окрім розведення свиней, орендує велику частину земель району. Поля засівають ріпаком, пшеницею, кукурудзою. Відповідно поля удобрюють як органічними добривами (калом свиней – завдяки чому замість запаху весняного цвіту квітів місцевим людям приходиться нюхати г*вно), так і хімічними мінеральними добривами, плюс до всього проводяться оприскування полів отруто-хімікатами. Як наслідок, люди змушені дихати отрутою, пити отруту (хімікати просочуються у грунтові води) та споживати отруту в якості:

 

- виловленої риби (усі хімікати стікають у місцеві річки, чим не тільки отруюють воду та рибу, але й спричиняють бурхливий ріст водоростей, що призводить до заростання значних частин річки рослинами та перетворення стоячих ділянок річки у смердюче болото),

 

- диких тварин (мисливці, які споживають дичину, споживають отруту, яка накопичується у м’ясі зайців (які їдять зелені паростки пшениці), птахів (голуби та куропатки споживають насіння пшениці, відповідно також акумулюють у собі отруту),

 

- свійських тварин (люди здають даному свинокомплексу свої паї в оренду, отримуючи в якості оплати натуральну продукцію – цю ж отруйну пшеницю, якою вони потім годують свійських тварин: курей, свиней тощо).

 

Період оприскування завжди збігається з періодом нересту риб, в результаті чого значна частина риби (ікри) гине.

 

Особисто мій рецепт лікування в цей весняний період такий: антибіотик + протиалергічні препарати + препарати для лікування фарингіту + дротаверин (ношпа – від набряків та спазмів горла та легень).  Це так, не рекомендація, але може комусь пригодиться. Я уже серйозно задумуюся над тим, щоб ходити у цей період в селі та у всі періоди в місті (на роботі) у противогасі. Постапокаліптичне життя уже наступає.

 

Живучи постійно в таких умовах, українці є приреченими на швидке вимирання, таким чином наша екосистема повертається у первобутний стан: коли люди вимиратимуть масово, - виживати будуть тільки ті, у кого сильний імунітет чи здатність організму адаптувати імунітет до шкідливих та небезпечних умов виживання.

 

Ну, це був ліричний відступ.

 

Отже, сьогодні я нарешті вирвався на природу, поки ще не з’явилися гриби у лісі, вирішив піти на річку зі спінінгом.

 

Погода: сонячна, безхмарна, спекотна. Вітер легкий, теплий, північний, із запахом свинячого г*вна.

 

Вода у ріці: холодна (температура повітря вночі в районі 6-7 градусів), мутна десь на 50% (нещодавно були опади), рівень води нормалізувався десь на 80% звичного рівня (нещодавньо рівень сильного піднімався через опади).

 

Вирішив спробувати обловити свої нові воблери – їх я отримав ще взимку, замовлявши з аліекспресу. Це дуже прикольні і дуже дешеві малі воблерки, саме на головеня, 3.5 см. Переживав, чи буде гра, чи далеко летітимуть – як виявилося, усе супер, гра прекрасна, маса дозволяє закидувати воблер до протилежного берега на найширших ділянках ріки.

 

Рельєф ріки – це покрокове чергування швидких, вузьких, мілких перекатів та широких, глибоких заплав із повільною течією.

 

Кльов не забарився. Перші і наступні клювання головеня відбувався тільки на перекатах. Спроби зловити окуня чи щуку на заплавах не дали результату.

 

Головені ловилися різні: більші і менші, проте всі вони зараз перебувають у активній фазі нересту: у самців головенів виділяється «молочко», голова та спина покрита якби піском, нагадує наждачний папір; у самок уже виділяється ікра. І на доказ усьому цьому я мав щастя спостерігати сам процес ікрометання:

 

На мілководній ділянці ріки із швидкою течією великі головені різко трясуться, викидаючи ікру і «молочко», все це супроводжується шумом і бризгами води. Вода тут настільки мілка, що рибу наполовину видно у воді, і по спині можна бачити, наскільки велика чи мала риба.

 

Пройшовши зо два кілометри по ріці я вирішив зупинитися, відпочити та приготувати обід.

 

Вибрав місце біля ріки і затінку верби. Якраз верба зараз виділяє пух, який я позбирав і використав в якості труту. Достатньо всього однієї-двох висічок іскри огнивом для того, щоб цей пух спалахнув і запалив трут.

 

Погода ставала усе більш спекотнішою. Розпаливши вогонь, я зрозумів, що жар від полум’я вогню разом із спекою роблять неможливим нормально відпочити. В голову прийшла ідея відгородитися від вогню імпровізованою стіною із плетеного рогозу.

 

Поки готувалася моя вермішель, я викурив трубку, посидів, випив води, вирізав чотирьох-зубкову виделку з гілки верби.

 

Пообідавши та відпочивши, я зібрався і вирушив назад додому, по дорозі ще роблячи декілька закидань спінінгом у кожному перекаті, проте результату вже не було.

 

Загалом, відпочинок вдався на славу.

 

П.с. Кліщів не виявив. Качок не бачив, проте бачив багато диких голубів. Головенів відпустив, так як вони нерестяться – під осінь зловлю їх більшими.