Блог

Кожен рік ділиться на сезони та міжсезоння. Рік починається із весни. Весна – це пора року, коли природа тільки оживає і починає приносити перші ресурси життєзабезпечення. Всі сезони діляться умовно, в залежності від принципів та ситуації добування ресурсів. Є різниця між поняттями «виживання» та «бушкрафтом». При першому немає чітких етичних правил та бар’єрів, при потребі вижити добуваються усі можливі ресурси законним чи незаконним шляхом, як наприклад, рибу в часі нересту чи тварин в часі годування виводків. Проте так як такі ситуації є виключенням із правил, і за умови, що такі екстремальні ситуації стаються поки що вкрай рідко, сучасним «виживальникам» слід дотримуватися поняття «бушкрафту» - мистецтва добування ресурсів природи законним способом і в етичному спектрі. Незалежно, чи це особиста тактична підготовка для формування вмінь та навичок виживання в дикій природі, чи це простий спосіб відпочинку із закріпленням чи повторенням вивченого досвіду та вже набутих навичок, кожен виживальник повинен бути людиною, поки він не перебуває в реальній екстремальній ситуації, проте симулюючи її для особистої підготовки.

Ці етичні норми перекликаються із офіційним законодавством у екологічній та природно-збережувальній сфері, із «неписаними» та писаними правилами мисливства та  рибальства. Деколи бушкрафт вимагає способів та інструментів, які офіційно заборонені законодавством, проте в такому випадку знову ж таки вступає в роль пропорційність заборонених способів і об’єму завданої шкоди. Для прикладу, законодавством заборонена риболовля острогою чи остою, яку ви вирішили зробити із гілки дерева, так як симулюєте екстремальну ситуацію, при якій ви окрім ножа нічого не маєте – ні рибальської снасті, ні зброї для полювання, проте в ситуації вам слід вижити, а єдиним доступним ресурсом є риба.  Етично ви можете собі дозволити вистругати три- чи багато зубчасту острогу та набути досвіду вполювати рибу таким способом, і ви її вполюєте і приготуєте на вогні чи з’їсте сирою, проте це не дозволяє вам таким способом набити мішок риби і понести додому чи на базар із корисливою метою наживитися. Це заборонено у бушкрафті.

Аналогічно ви можете собі дозволити набути навичок вполювати зайця за допомогою забороненого способу, а саме: капканом, сильцем, «вовчою ямою» тощо, проте тут також слід знати етичні грані такої діяльності. Ви зобов’язані мати відстрілочну картку (ліцензію) на право полювати за зайця, це повинен бути сезон полювання на хутрового звіра, максимальна кількість добутого таким чином зайця – не більше одного, так як добувши його ви досягнете результату чи вміння, і совість у вас буде чиста, адже в теорії сума коштів, затрачених на купівлю відстрілочної картки повинна йти на збереження та відновлення популяції того ж таки зайця, отже ви маєте право вполювати за 1 день одного зайця, а спосіб в такому разі ролі не гратиме, якщо це справді бажання навчитися способу виживання, а не браконьєрське корисливе бажання добути м'ясо. І повірте, добування одного зайця за сезон даним способом буде достатнім максимумом для щорічного тренування та закріплення досвіду.

Проте поки що екстремальних ситуацій слава Богу немає, а тому й слід відпочивати на природі як людина по правилах природи та її пропозицій.

Є різні класифікації поділів сезонів, проте в загальному є два сезони – сезон добування ресурсів (збиральництво, риболовля та полювання) та сезон споживання раніше добутих ресурсів (міжсезоння, період відновлення та розмноження природніх ресурсів). Перший сезон згідно етичних норм для збиральництва починається із періодом пробудження природи після зимового сну, коли починають рости перші їстівні та лікарські трави; для риболовлі – це період після завершення нересту, в залежності яку рибу планується впіймати (для ловлі хижака сезон нересту завершується швидко – у кінці березня-на початку квітня, як погода дозволяє прогрітися воді, для ловлі мирної риби – відповідно нерест триває до травня-червня); для полювання – серпень, офіційного відкриття полювання для пернатих і листопад-грудень від хутрових звірів і дальше).

Другий сезон – міжсезоння, це період, коли споживаються ресурси, добуті в періоді першого сезону, він з початку року якраз триває для риболовлі до кінця нересту, для полювання – до початку відкриття полювання на пернатих і завершується січнем-лютим в залежності від об’єкта полювання. Для збиральництва такий сезон може бути, а може й не бути, залежно від об’єкта збиральництва. Наприклад, взимку ягоди не збереш, проте деякі коріння чи хвою чи бруньки можна зібрати для приготування чаю. А от для терену зима – це взагалі сезон збиральництва. Тут слід володіти інформацію про властивості ресурсів природи і знати, як етично можна їх добувати.

Отже, початок весни 2016 року. Взагалі зими як такої майже не були. У січні були морози, у лютому – відносно тепло – до 10 тепла, а в першій половині березня якраз температура коливалася від 0 до 10 тепла, вночі, вранці та ввечері – 0-2 тепла, вдень до 10. Березовий сік – дуже корисний ресурс, він багатий на мінерали та вітаміни, тобто досконало передбачено для людини вживати цей сік після виснаженого зимового міжсезоння, коли організм більше втрачає, аніж насичує себе мінералами, вітамінами, сонячною енергією. Також цей сік має властивість вимивати залишки солі з організму та відкладені в органах сечо-видільної системи, від виводить шлаки та різні залишкові зайві мікроелементи, які зазвичай виводяться тілом у процесі потовиділення та актичного руху, проте так як міжсезоння характеризується більш пасивним способом життя (перебування вдома, неможливістю добування ресурсів, проте споживанням добутих припасів, через холод – малорухливий спосіб життя для збереження енергії та відкладених жирів тощо), тож весняне споживання березового соку дозволяє очищувати організм, а ще зважаючи на дотримання посту – взагалі досягти високого рівня відновлення організму для подальшого функціонування впродовж року.

Березовий сік починає активно рухатися по корі берези із настанням потепління, проте за умови, що температура вночі досягає хоча б 5-7 град. Інакше, сік вночі перестає рухатися через низьку температуру, вранці він тільки розігрівається і вже в часі обіду починає рухатися, повільно, проте вже ближче до вечора знову сповільнюється його рух. А те, що вдень накапало, за ніч,ранок і вечір випаровується, а тому й резьтута зовсім мінімальний. Слід слідкувати за температурою повітря вночі і вдень і таким чином можна набути досвіду, щоб не залишатися без соку довший час.

8 березня я вирушив у ліс, щоб поставити одну пластикову бутилу під березу на цілий тиждень, щоб перевірити, як капає сік при тодішній температурі. Погода була саме березневою, як вище описувалося, вночі – ближче нуля, вдень – до 4-6 тепла, сонця не було.

Вирушив в частину лісу, в якій здавна росте черемша. Її було багато, проте поки що її листки досягали в кращому випадку 6-7 см., переважно ледь зеленіючи з-поміж минулорічного листя. Назбирав не багато, як то кажуть, на один раз, землю рити не дозволяв етичний кодекс виживальщика. Є правило збиральництва – можна збирати багато, але через одне. Тобто якщо ростуть разом дві рослини на одній ділянці – то слід взяти одну, а іншу залишити для розплодження. Так і черемшу я зривав – одну брав, сусідню лишав, вона має вирости, розцвісти, дати цвіт та насіння. Стараюся не різати цибулини, зрізаю в місці, звідки розходяться листки і з’являються нові, щоб рослина, з якої я зрізав листки, могла знову виростити листки для фотосинтезу та цвітіння. У нас черемші багато, росте разом із підсніжниками.

Після черемші вирішив податися до берез задля соку, подалі від локацій росту підсніжників, щоб цивілізація не добралася до моєї заначки. Вибрав дорослу, здорову березу, вирив ямку десь на половину бутилки, вирубав кору у формі ромба, щоб краще стікав сік із кори, і щоб збирався конусом у нижній частині ромба, до якої я прибив бляшанку у формі ринви, стандартну. Бляшанка повинна заходити у горло бутилки, щоб під дією певних факторів, наприклад, того ж таки пробігаю чого зайця чи що, чи щоб при наповненні не змістилася і щоб сік не марнувався.  Коли вже тепліше і в повітрі чи на землі літають чи повзають комахи та дрібні тварини, я в горлишко бутилки вставляю жмут рівної довгої трави, таким чином закупорюю вхід до горлишка комахам чи слимакам. Цього разу я цього не зробив, тому в бутилці плавали і слимак, і мурахи і корець.

 Щоб ніхто не виявив бутилу, я підсипав сухого листя, зробивши імпровізований природній горбок типу засипаного пенька чи зарослого мурашника, зверху розмістив зрізані гілки вічно зеленої ожини (чорниці), таким чином максимально замаскувавши свою бутилу.

Після прорізу, сік почав капати, проте через годину, як я повертався додому, коли вже смеркало і посилився холодний вітер, сік ледве набирав каплі.

Через 4 дні я повернувся до своєї бутилки, соку накапало що кіт наплакав – на неповну кружку. Сьогодні погода була ще холодніша, аніж 4 дні тому.  Тому я вирішив чекати з погодою, витягнув бутилу, сік із мертвою мікрофауною злив у флягу, бутилу забрав, щоб не смітити – її ще використаю, проте навіть якщо вона не потрібна – не слід смітити в лісі взагалі, в принципі, ніколи. В мене звичка – після використання берези задля соку заліплювати вирізану кору вологою глиною, таким чином ніби пломбуючи рану берези. Це допомагає затримувати виділення соку, допомагає швидше заживлятися корі. Спакувавшись, я вирушив у яр лісу, між молоді ялинки, щоб подалі від людей приготовити собі на вогні сік берези. Його бажано пити сирим, адже висока температура кипіння знищує вітаміни та структуру поживних речовин, проте в моєму випадку слід було обеззаразити сік від прокислих протягом 4 днів слимака та комах. Щоб прибавити смаку, я додав у кружку гілочки ялинки, таким чином приготований напій мене як завжди вразив унікальним смаком.

У цей ранній весняний час для приготування чаю можна ще знайти підсохлі перемерзлі плоди шипшини, ягоди глоду (якого можна навіть просто їсти – смак не гіркий). Корисними для чаю являються також уже в цей час зацвілі квіти первоцвіту та медуниці, які попри смак та аромат для чаю являються лікарськими рослинами. Власне я саме в цю пору починаю збирати лікарські рослини для приготування настоянки, як я її називаю «еліксир молодості та здоров’я». У банку об’ємом близько 2 літри я наливаю чистого розведеного спирту (можна і якісної горілки чи розведеного самогону – щоб вітаміни та корисні властивості рослин не згоріли під дією спирту) у пропорції 1 до 1 із кількістю рослин. Відповідно, за кожним разом, як прибавляється рослини, прибавляю спирту. Рік у мене починається із первоцвіту та медуниці (первоцвіт допомагає легенях (я курець), допомагає кровообігу, ниркам, зміцнює імунітет, має заспокійливу дію; медуниця –також допомагає легеням та зміцнює імунітет, являється протизапальним, антисептичним, ранозагоювальним природнім засобом). Взагалі, всі лікарські рослини є так чи інакше лікарськими (окрім отруйних, який вживають для лікування та профілактики у малих дозах), вони містять багато корисних та поживних речовин та мікроелементів.

Згодом, коли природа розцвітає, по мірі цвітіння тих чи інших рослин – при кожному поході я назбирую те, що пропонує природа. Основними компонентами у моїй настоянці являються чистотіл (весна-літо, період цвітіння, ядовита рослина, використовую у малій кількості), омела (взимку, бажано з верби, ядовита рослина, використовую у малій кількості), горіх (грецький, достигаючий плід із зеленою шкарлупою), деревний гриб (трутовик, який росте на березі, за інші дерева не знаю), ісландський мох (рідко коли є нагода піднятися високо в карпати, тому переважно купую в аптеці), листя плюща, ягоди шипшини, листя подорожника. Також в банку закидую мати-й-мачуху, материнку, звіробій, чебрець, ромашку лікарську, золототисячник, квіти каштану, липи  та інші. В період літа-осені назбирую і сушу ягоди, це – малина, ожина, афени, глід, шипшина, глід (у малій кількості, - понижує тиск), лісову суницю тощо. Частину сухих ягід використовую для настоянки, частину – для лісового чаю, щоб пити в період міжсезоння (взимку – на початку весни). Значна частка настоянки – це хвоя ялинки, хвоя та ягоди ялівця, хвоя та свіжа смола сосни та смереки (частково розчиняючись у спирті, допомагає легеням). Коли настоянка готова, я зливаю її в окрему банку, в яку додаю куплених у аптеках настоянок жень-шеню, лимонника, елеутерокока та родіоли (пропорційна частка вище наведених настоянок повинна дорівнювати близько 50% усієї настоянки, щоб приймаючи раз у день настоянку, частка чистих жень-шеню, лимонника, елеутерокока та родіоли дорівнювала 30 каплям). Тобто за раз усієї настоянки я приймаю 50-60 капель.  Також додаю натуральний прополіс та мед, яких я поки що ще не наважуюся самостійно добувати у формі пасічництва. Часу нема. Таким чином комплекс моєї настоянки ділиться на три категорії ефектів: 1) загально-зміцнюючі імунні засоби, 2) засоби лікування та профілактики хворіб, особливо дихальної системи, 3) засоби для підсилення роботи мозку, розумової аналітики (вкрай важливо в питаннях тактики та виживання) та покращення пам’яті за рахунок стимулювання мозку, розширення судин, очищення судин, збудження нервових клітин мозку та насичення його потрібними йому елементами.

Стараюся кожну весну викопувати щойно вирослі з насіння (горіхів, жолудів тощо) паростки молодих дерев (або приготовані восени ці ж насіння лісових дерев) і саджати в місцях, де як і всюди масово вирубують ліс, щоб дати можливості знищеному лісу відродитися. Або на ділянках, де природно не ростуть дерева через чагарники тощо. Власне, одним із принципів бушкрафту є не тільки добувати природні ресурси, але й дбати про них, про відновлення і збереження природних ресурсів, таким чином вивчаючи природознавство, слід брати активну особистісну участь у догляді за природою.

Таким чином взаємодіючи із природою можна отримати дуже великі цінності як для свого організму, так і для душевної психологічної реабілітації після похмурих проблемних буднів в камері сучасної цивілізації.