Блог

Мав змогу вибратися у суботу на перо – пройтися вздовж річок на випадок появи перелітної качки. Адже як я вже писав у попередній записці, цілий жовтень у мене пройшов успішно виключно в частині санітарного полювання, на очі не попадалася жодна качка – вони відлетіли на місця зимівлі чи на південь.

Прогноз погоди не вказував на дощ, але я нещодавно придбав плащ-палатку, тому вирішив її прихопити із собою, щоб випробувати в реальних умовах. День був холодний, ще день тому температура впала до -7, а цього дня було -3 градуси. Поверхня нашої невеликої ріки у непротічних заплавах із стоячою водою покрилася тонким шаром льоду.

Перейшовши вбрід ріку, я почав поволі просуватися вниз по течії по березі річки – максимально обережно, адже в цей час комиші та чагарники повністю оголилися і видимість збільшилась, слід було максимально приховано прокрадатися по ріці, щоб здалеку мене не було помітно. Чесно кажучи, сьогоднішнє полювання у мене почалося і закінчилося з результатом після 10 хвилин перебування в угіддях – одразу ж за наступним поворотом ріки на мілині плавала зграя качок, які мене хутко помітили і здійнялися у повітря. Якби вони не піднялися, я б їх одразу ж і не помітив би, адже перебували вони на самому перекаті, де бурлить течія і тому не було видно кругів на воді, які виникають від перебування качок.

Метрів за сорок вони здійнялися у повітря, але за рахунок того, що були жирнющими, їм це вдавалося не так блискавично, як це роблять худі літні качки. Перед моїми очима відбулась сцена повільної зйомки, під час якої я встиг зняти рушницю з плеча, прицілитися і вистрілити – пір’я посипалось, отже я влучив. Через велику відстань (близько 40 метрів) я стріляв два рази, щоб бути впевненим у влучності і досяжності. Стріляв патроном у контейнері №3 – це мій листопадовий номер, з яким можна полювати і на качку і на хутро (минулого року з двох пострілів взяв лиса також №3).

Як результат, одна качка впала на місці і готовою повільно пливла течією вниз.  Друга впала на воду, але була ще жива – я підбіг і хотів її добрати, проте вона моментально пірнула під воду. Ще одна підбитою полетіла над водою нижче по течії – поки я перезарядився – її слід пропав. Як результат, я на середині ріки підібрав готову качку і почав шукати ту, яка пірнула під воду – цілу годину я використав на пошуки – вона наче під землю провалилася. Вода у ріці прозора, тому дно проглядалося повністю. Я не міг зрозуміти як так, але це уже не перший раз таке зі мною. Чи вона пішла на глибину і зарилася в намул чи в якусь нору залізла – я повторив ще один пошук після полювання – результат ноль, думав, може десь спливе, але я повторно обійшов річку і її не знайшов. Жаль, я страшенно не люблю, коли так стається. Я можу зайця шукати півдня, але мушу його знайти. З качкою важче – у воді не пониряєш, коли температура повітря в мінусі.

Закінчивши пошук, я продовжив спускатися рікою з наміром добрати підранка, який летів над водою вниз по течії. Пройшовши метрів сто, я його знайшов – він плавав під протилежним берегом готовим – догори животом. Перейшовши на протилежний берег, я витягнув його з води. Два красені-крижні були моїми.

В цей момент почало моросити, підійшли густі хмари і я вирішив зробити привал, за одно і випробувати плащ-палатку. На тому ж березі ріки, у гущавині чагарників я знайшов поляну, де було більш-менш просторно. Трохи повирізав кущиків, очистив місце від сухих дерев, я звів тент, розпалив вогонь своїм класичним способом (огниво + кора берези, - мій ритуал) і приготував собі смачну гарячу каву у природній термо-кружці - куксі.

Зігрівшись, продовжив своє полювання, хоча наступні 3 години не принесли мені ніякого результату – дичини більше не попадалось. Подув східний вітер, почався дощ. Падало щось типу дощу із мокрим снігом. Тому дощовик мені пригодився в самий раз, для мого зросту 180 см він спадав до колін, я вже подумав, що закороткий, але коли почав ходити польовими чагарниками шипшини і глоду, зрозумів, що він у самий раз – не зачіпляється за колючки. А був я в гумових чоботах, то й зовсім не промок. Безрезультатно ще трохи походивши, я повернувся на місце пропажі качки, ще раз обшукав, але розчаровано змушений був констатувати, що качка пропала.

Наступного дня, на відкриття полювання на пушного звіра, я мав змогу під вечір тільки дві години побродити по городах. Не піднявши зайця, пройшовся по лісі, там те саме: ні лиса, ні грибів. На цьому мої вихідні завершились.