Блог

Початок червня в нашій місцевості нагадував початок весни: після місячного пониження температури в районі +10+12, численних холодних дощів та частих градів нарешті з’явилося довгоочікуване сонце, на яке ми з радістю вдивлялися як після ядерної війни.  Температура почала підійматися до +25 вдень і всі природні процеси відновилися, природа після місячної паузи, почала знову рости і цвісти, правда, з відставанням на місяць у розвитку. В І половині червня я здійснив 1 вихід до лісу для розвідки наявності грибів і 1 вихід на річку після того, як вода більш-менш повернула свою прозорість і видимість становила близько 1 м, чого уже достатньо для ловлі хижака спінінгом.

У лісі грибів ще немає. Жодного мухомора, жодної сироїжки, а тим більше підберезників чи білих грибів. Холод і надмірна вологість від травневих щоденних дощів відтермінувала початок грибного сезону. Під час прогулянки зумів добути три зелені соснові шишки – не багато, але обнадійливо. Влаштувавши собі невеликий привал, вирішив зайнятися рукоділлям та втамувати спрагу смачним чаєм із чаги. Маю мрію і потребу вирізати собі дерев’яну тарілку, проте, на жаль, поки що немає достатнього вільного часу, тому і цього разу я максимум що дозволив собі – це вирізати чергову дерев’яну ложку,  яка поповнила мою колекцію ложок. Проте цього разу я використав в якості матеріалу деревину сосни, з елементом осмолу так, як я розбив табір поблизу соснового проліску з метою розвідки соснових шишок. Зрізав суху гілку сосни, вирізав заготовку, яка була сильно гудзоватою, проте просякнута осмолом – цікаво було використати сосновий матеріал із природним «лаком» без потреби додаткової обробки олією чи воскування. Осмол сам по собі являється смолою, а тому і не піддається впитуванню олії чи потреби в цій пропитці. Гудзоватість деревини, яка також являла собою концентрацію осмолу, не була складною для обробки та вирізання форми, позаяк деревина сосни являється легкою для обробки. Після годинних маніпуляцій із сокирою, ножем та клюкарзою в мене получилася непогана ложка, правда, на жаль, непридатна для практичного використання: осмол викликає неприємні смакові властивості, як от різка гіркота, тому споживання їжі за допомогою даного матеріалу неможливе. Зате аромат ложки просто чудовий, хвойний, в якості чергового сувеніру чудовий екземпляр.

В наступні вихідні уже вибрався на риболовлю, так як в лісі поки що нема що робити. Вода більш-менш становилася чистішою, хоча сам рівень води продовжував бути високим. Вирішив пройтися із спінінгом у пошуках хижака, у червні особливо цікавою є ловля головеня після нересту, прожорливого і сильного. Вихід не розчарував: із самого початку маршруту радували численні удари дрібного голавлика – проковтнути трійник вони не могли, але вдарити і повисіти метр-два в протяжці при виважуванні зуміли. Через метрів 500 відчув перший в цьому році солідний удар – після двох-хвилинного виважування на березі опинився непоганий окуньок, що характерно, досить жирний. На тій же заплаві хвилин через 10 впіймав не менш сильного у підводній боротьбі голавлика. І все, на цьому весь кльош закінчився і пройшовши ще 500 метрів змушений був повертатися додому, заходило сонце і численні армії комарів почали інтенсивно нагадувати про себе. Повернувшись до місця, звідки почав ловити, мені вдалося спіймати ще одного окунця.

На що хочу звернути увагу – ті місця, де я ще два місяці тому проходив з вудкою вздовж ріки зараз страшенно обросли непрохідними хащами борщівника Сосновського. Деколи доводилось витрачати 10-15 хв, щоб просунутися метрів на 10, ламаючи та затоптуючи листя та стволи борщівника. Поки що вони сягають висоти близько 2 м, але до кінця літа їхня висота сягатиме 3 і більше метрів, до осені листя опаде і береги ріки виглядатимуть так, ніби обросли молодим лісом з суцільними деревами. Що печально, це те, що з кожним роком ареал поширення борщівника збільшується, він щороку займає все нові території. Колись місцева влада з цим боролася, тепер ось уже 6 років, як до борщівника ніхто не має жодного інтересу. Декілька років тому якесь насіння борщівника потрапило до мого саду і проросло. Рослину висотою близько 30 см я спершу скошував, згодом викопував з коренем, - воно все одно відновлювалося і проростало. Щоб не вдаватися до хімікатів, я просто зрізав рослину до кореня, ножем вирізав отвір у корені і засипав півпачки солі,  - таким чином зумів його позбутися.

Незважаючи на скромний результат, рибками і невимовними відчуттями виважування сильної, хоч і невеликої, риби я повністю задоволений. Так би кожного разу.