Блог

Гриби – це унікальні плоди природи, вони якраз для того існують у природі, щоби люди могли виживати завдяки їм у складних ситуаціях та життєвих умовах. Недарма, старі люди кажуть, що поява великої кількості грибів – не хороший знак про небезпеку чи голод, природа ніби, піклуючись про людину, забезпечує її змогою заготувати великі запаси грибів на наступний рік чи роки, щоб людина могла вижити і пережити біду чи голод. Слід завжди пам’ятати прописну істину, незважаючи на науково-технічний прогрес та інновації, мудрість і знання старих людей – це більш правдива та достовірніша інформація, аніж висновки досліджень провідних вчених. Наука – це взагалі найбільша єресь, придумана людиною, судіть самі, чи не кожного року лунає «вчені довели, що… , вчені дослідили, що…», а потім інші вчені так же само «довели і дослідили», повністю заперечуючи «науковість» попередніх вчених, згодом проходить більше часу і наступні вчені приходять до ще інших висновків, заперечуючи попередніх і тих і інших вчених. Це брєд і хаотична єресь заставити вірити людину у свою точку зору, власну теорію чи гіпотезу, але скільки людей – стільки думок, тому це їхній хліб – виробляти нові теорії, дослідження, висновки для журналів та новинних гламурних сайтів. Візьміть будь-що. Сьогодні це корисно, завтра – шкідливо, вчора шкідливо – завтра корисно.

Я веду до того, що люди колись мали знання про природу і тими знаннями жили, лікувалися, харчувалися. Це і народна медицина і побутові навички використання природних дарів для власних потреб, споживання дарів природи, а не фабричну хімію чи генетичних мутантів, це і прогнозування погоди на основі спостережень та по ознаках природи, а не брехливі наукові міфи сучасних синоптиків, які давно уже себе скомпрометували. Можна багато чого сказати, але усе зводиться до того, що люди, живучи в лоні природи, а не «в пробірці», колись жили довше та краще, вони були здоровіші і жили в основному до ста років мінімум. Єдиними небезпеками для їхнього способу життя були два фактори: війни та міграція. Війни, чвари, міжусобиці, напади чужих народів – це був фактор, який не залежно від людини мав вплив на життя і здоров’я людини, люди помирали від війни, а не від екології чи продуктів харчування і сучасних хворіб. Другий фактор – це міграція. Побут людей існував таким чином, що дуже давно людей народжувалося у сім’ях багато, багато помирало, таким чином відбувався природній відбір сильніших і здоровіших, тому з часом люди ставали стійкими до природної ситуації і оточення, до локальних хворіб. Здорові, які виживали, люди народжували здорових людей, здатних виживати. Таким чином кожне суспільство складалося з здорових та сильних людей. Проте через міграційні процеси, наприклад, торгівля, військові походи чи насильне виселення дозволяло проникнення у житті цих людей інших, чужих хворів, інфекцій, несприятливих умов, до чого люди не були пристосованими і не мали відповідного імунітету. Тому починалися епідемії, частішали смерті від хворіб, хвороби передавалися і відповідно генетичне природне  здоров’я людей руйнувалося. Згодом відбувся науково-технічний прогрес, набудувалися заводи, фабрики, лабораторії, відбувся розквіт органічної хімії, ядерної енергетики та випробування зброї, тепер маємо екологію, в якій усі люди приречені і ніхто не знає, коли захворіє і чи організм переживе хворобу чи швидким буде вплив  шкідливих елементів на організм людини. Приречені всі, одиниці виживають до старості, людство виживає за рахунок кількості і численності, а не завдяки здоров’ю нації.

Гриби!!! Це унікальний організм, який простягає свою грибницю на багато десятків метрів, а то і більше і як губка, втягує в своє тіло весь імунітет довколишньої природи – мінерали, сполуки, молекули, солі, одним словом поживні та корисні речовини. Принаймні так було колись, до прогресу. Тепер же, коли з опадами та відходами в природнє середовище потрапляють тонни хімікатів та всякої гадості, гриби продовжують вбирати в себе все, тільки тепер вони вбирають канцерогенні речовини, радіонукліди, важкі метали тощо. Тому якщо ви хочете спробувати довго жити, слід ретельно вибирати місця пошуку грибів. Одна справа – збирати гриби в Карпатах, інша справа – в місцевому лісі неподалік від труб хімічного заводу.

Грибництво – це не тільки похід в ліс чи на природу взагалі, це і відпочинок, можливість походити по місцевості, розглядати природу, приготувати обід, назбирати лікарських трав чи їстівних диких ягід, поспостерігати за птахами, тваринами, знайти тропинки диких тварин, послухати спів птахів, знайти нори, виявити гнізда (не трогати руками і не руйнувати), нарватися на змію (адреналін ще той), одним словом - романтика.

Саме так я і проводив літні вечори. Зранку я майже не ходив по гриби, як і на рибалку – я люблю поспати. Тільки на полювання вранці заставляю себе будити – тоді воно більш результативніше. А в грибах у мене є методика: вранці  "півсела" йде по гриби, допустимо, що всі гриби, які за ніч виросли, вони позбирали. А я ввечері, після роботи, йду у ліс і збираю набагато більше грибів, адже ввечері майже ніхто не ходить, а за день гриби так само швидко і рясно ростуть, як і за ніч, тож я поза конкуренцією. Але в мене місцевість – не гори, в нас гриби на вагу золота, через численні вирубки лісу, у нас залишилось тільки декілька ділянок, де можна трохи назбирати грибів. Головне встигнути попасти у самий бум росту, а це через тиждень-два від перших появ грибів. Лісова земля досить зволожена весняними дощами. Цей період триває від двох тижнів до місяця. Наприклад, цей 2017 рік був дуже врожайним, останнім таким роком був сезон літо-осінь до початку бойових дій на Сході і початку геноциду українського народу «постмайданною владою». Будемо сподіватися, що цей неабиякий врожай грибів буде просто результатом кліматичних сприятливих умов. За цей період можна приносити з лісу майже повний супермаркетівський малий пакет об’ємом 5 кг. Цього року клімат весною-влітку був дуже вологий, часто падали дощі, тому день-через-день я старався не пропускати можливість назбирати грибів ввечері після роботи. Ближче до середини літа погода ставала більш посушливою, період бурного росту грибів припинявся і моїм результатом ставало все менше грибів.

Коли земля у лісі ставала кам’яною та піщаною, тоді можна було знайти трохи лисичок, про інші гриби і мови бути не могло. Але під осінь, з появою дощів, ближче до жовтня-листопада ще знаходив декілька білих грибів.

Так, як грибів ставало менше, увагу доводилося зосереджувати на чомусь іншому, наприклад, на зборі ягід шипшини, горіхів ліщини, ожини, лісової суниці, малини і афин (їх дуже мало – тільки, щоб спробувати жменю на смак), лікарських рослин (іван-чай, звіробій, калину тощо). Був час просто заглибитись у ліс, знайти красиву і тиху полянку, встелену мохом, розпалити вогнище іскрою огнива і трутом, приготувати мою улюблену "студентську вермішель", заварити лісовий чай із ягід, листя та хвойних гілок, зібраних по дорозі, посидіти-відпочити.

Так само вдавалося ходити по гриби і під час полювання, особливо коли льоту не було, зате попри ріку на полях росли великі печериці і червоняки.

Слід сказати, що не тільки їстівні гриби приносять користь, але й інші, ядовиті чи невідомі, зате дуже красиві і особливі, і взагалі краса лісу – це завжди свіже дихання душі, енергія і сила душі і тіла, очистка розуму і голови від інформаційного чи буденного бруду, урівноваження, медитація та спілкування з природою.

В основному ми гриби сушимо (наприклад, за весь 2017 рік ми насушили близько 19 л сухих грибів), деякі закриваємо, молоденькі білі гриби заморожуємо. Але для мене особисто сушені гриби в супі – це найкраща страва, яка може бути приготовлена із грибами))

Більше фото - у мене в альбомах на facebook