Блог

Як уже я писав, відкриття полювання я пропустив на користь поїздки в гори, до родичів і до похресниць, яких я через робочі та сімейні обставини, уже декілька років не бачив. Як повідомили мені мої товариші по зброї, нормальних нальотів качки на відкритті не було, так що розчаровуватися не було чому.

На наступні вихідні після відкриття, я вирішив піти на качку в суботу з самого ранку. День був прохолодний, стояв густий туман, який шовком покрив усю річкову долину. Видимість – метрів 30, не більше. Згодом, ближче до 10 години ранку, туман поступово почав розсіюватися, ще пізніше засвітило сонце, через росу ноги були мокрі, незважаючи на високі різинові чоботи – трава в цей час ще не падає, не лягає. Крім фото сесії із рушницею довший час нічого цікавого не відбувалося. Раптово у самому тумані дальше від мене зявилася зграя качок, які мене минули, і я навіть не зміг побачити, куди вони полетіли. Ближче до 11 години, коли туман майже повністю розсіявся, помітив льот вяхиря – припутня. Літав дуже високо. Обійшовши ріку, нічого не піднявши, почав повертатися додому. По дорозі помітив вдалині двох припутнів, які летіли майже на мене. Сховавшись у кущах глоду, я очікував. Пролетівши повз мене ракетою, я здійснив один вистріл – один голуб полетів дальше, інший, пролетівши метрів тридцять, зробивши піке, залетів у кущі глоду і терену. Чи впав чи мене здурив і полетів дальше, я не знаю, півгодини обшукавши кущові зарослі і високу траву, я його не знайшов і з тим пішов додому.

В неділю був вихід із товаришем на вечір, проте голуб уже не літав, а качки не було.

На наступні вихідні я знову вирушив до ріки в суботу вранці. Обійшов річку – качки не було, пішов на наступну річку, меншу, притоку моєї річки. За рікою оране поле, там сиділо декілька десятків голубів. Жаль, але то за рікою уже не наші угіддя, тож я просто залишився на місці, чекаючи, чи не сполошуться вони і не летітимуть до мене. Згодом пішов я дальше по ріці, але безрезультатно. Оглянувшись на другу річку, помітив хмару качок, яка кружляла на місцем впаду притоки в основну ріку. Запалився, вирушив туди, побачив, що стая осіла на конкретне місце. Пробиратися туди – суцільне пекло, це дикі непрохідні зарослі терену, глоду і високою густої кропиви, де живуть тільки дикі кози і птахи. Підійшовши до одного-єдиного вікна з виходом на ріку, почув, що вище по течії сидять качки. Став чекати, щоб можливо якась заплила в поле видимості. Підійти ближче я міг, але через зарослі я б їх і не побачив і не поцілив би. Чекав хвилин двадцять, адреналін зашкалював, руки тряслися. Тут нарешті підпливають дві качки до мене і починають дивитися в зарослі в мою сторону. Я різко, щоб не гаяти часу і не втрачати можливість, починаю вибігати з кущів на берег річки, щоб можна було б хоча б рушницю підняти, не зачепивши об кущі. Качки, відповідно, побачивши мене, почали взлітати одночасно, я вибіг і вистрілив у ближчу, хоча вони і плавати і вилатати разом. Одна качка падає, чую, позаду мене взлітає зграя качок, я цілитися у їхню сторону – зась! Вони полетіли в протилежну від мене сторону вище по течії, я їх чув, але не бачив. Дивлюсь, одна качка плаває, місце глибоке, тож я почав спускатися нижче по течії, проходячи через зарослі, щоб вийти на мілину і впіймати качку. Ще шумлячи у заростях, я почув, як нижче по течії щось летить, я вибігаю через кропиву, а це качка летить від мене десь метр над водою – підранок, це та друга качка, яку я ймовірно, зачепив, стріляючи в першу. Я цілюся – бах, качка падає і одночасно одразу ж ниряє у воду! Я підбігаю до того місця – воно глибоке, дна не видно, вода трохи мутна. Не відпускаючи ока з мушки, я очікую, що вона винирне. 5, 10 хв, її нема… Тут уже до мене припливає перша качка, я бігом її спакував у рюкзак, почав перелізати вербові кущі, обійшов цю заплаву і став нижче по течії, очікуючи, що вона або випливе мертвою і тоді я її зловлю, або винирне на берег чи може, будучи бронебійною, знову захоче взлетіти над водою. Чекаю півгодини – нема. Пропрацьовую різні варіанти – обходжу уже заплаву кругом, вдивляючь у дно, наскільки дозволяла мутна вода, брав гілляку і шпортав нею прибережні зарослі і берег, думав, може забилася у водяну траву чи під берег – нема. Кидав каміння у воду… Пройшла година, качки нема. Спустився трохи нижче по течії – нема. Що робити, пропала, вирішив повертатися додому. Не знаю, єдиний варіант, який я надумав – можливо вона зарилася на дно ями у водорості або в якісь нори, як то часто роблять ондатри чи видри і дійшла, але не могла сплисти. Не знаю.

У неділю було веселіше, долучився до компанії наших мисливців, один з яких  привіз чучела припутня, розставивши по ораному полі. Голуби налітали час від часу, падали, трохи мені ця бойня не сподобалася, немає тої романтичної таємничості і очікування, коли ти сам-на-сам з природою і дичиною – чи ти на неї вийдеш, чи вона підлетить, а тут бачиш, що летить на чучела, як муха на г** ї тупо п’ять стволів решетять тих голубів, а хто в кого попав, хто збив, хто не попав, - не ясно.

Якби не погіршення погоди, пішов би на качку, а тут  почалося: громи, блискавки, зливи. Вчасно я втік додому, якраз перед будинком ливень почався, а згодом такі сильні блискавки, що аж зрадів, що швидко залишив угіддя.

Поки що на цьому все, на наступні вихідні уже заходить вересневе полювання, осінь завчасно увійшла у свої права, зараз дуже похолодало, 13-14градусів, головне, щоб дощ не зіпсував погоди, бо тільки дощ може зіпсувати мою найулюбленішу пору року – осінь.

Добавлю таке спостереження, розписувати не буду. Качки, голуба, куропаток цього року дуже багато, порівнюючи з попередніми роками. Рецепт простий: лупити і лупити все, що становить загрозу дичині. Об’єктів санітарного відстрілу перечислювати не буду, зважаючи на дебільні українські закони, але мисливець і сам знає про загрози, головне не жаліти патронів, як то дехто робить. Жаль, ще є браконьєрство, з яким неможливо боротися, бо часто браконьєрами є переважно самі ж мисливці з колективу і на жаль іншими мисливцями браконьєрство трактується як норма, максимум закриваються очі, ми народ ще дикий, але колись станемо цивілізованими і дике промислове мисливство перейде у культурний відпочинок.

Ще хочу сказати декілька слів про рушницю – наприкінці сезону минулого року я мав велику проблему – мій напівавтомат Target 15-87 перестала подавати наступний патрон, фактично кінець сезону я проходив із однозарядкою, наступний патрон подавався в ручному режимі, ручним перезаряджанням. Грішив я на патрони і на неправильний збір рушниці, яку я деколи розбираю, щоб прочистити і змазати маслом, проте скільки разів не розбирав-збирав, проблема не вирішувалася. Проте потім я вирішив подивитися до ствола – в ньому і була проблема. На виході порохових газів із ствола, дуже сильно забилися отвори, я розібрав, прочистив, продув і тепер усе працює на ура, патрони подаються автоматично.

Вересень.

Свою білу картку стидно заповнювати. Дичини майже нема в межах моїх угідь. Качка ще була у серпні, дуже багато качки, але ще малої. І як це буває кожного року, коли качка підростає, вона масово летить на Калуський кар"єр, - це величезна штучна водойма затопленого кратеру кар"єру. Я там давно не був, роками, але колись, коли я ще не був мисливцем, спостерігав там скупчення сотень качок з усієї місцевості. На жаль, там зараз санітарна відновлювальна зона, офіційно полювати там не можна.

Отже, качки цілий вересень у мене не було. Казали хлопці, на початку місяця підлітати по декілька штук ввечері на перельотці, пробував один раз посидіти до заходу сонця - довше не витримав - комарі загризли, тікав додому.

Голуба також багато, але скотиняка, високо літає, він у межах моїх угідь ніде не сіядає, перелітає з лісу на дальні поля пшениці, але там уже угіддя іншого низового. У нас цього року замість пшениці аграрна компанія висадила кукурудзу. Фактично декілька разів стріляв по припутню, один раз не попав чи було далеко, другий раз впав у кукурудзу, пролетівши метрів 50, не знайшов (і не шукав), третій також одразу ж не впав, пролетівши метрів 30 за річку, яку я не мав можливості перейти. Можливо колись придбаю собі мисливського пса, поки що мучуся без нього. Трохи підводить мене щорічна дилема з осінньою рибалкою та полюванням. Принцип проблеми той же самий: одною дупою на два базари. Коли в руці спінінг - летить дичина, коли в руках рушниця - дичини нема, але риба скаче. Якби риба не ловилася, я б взагалі не брав би із собою спінінг - але ж ловиться і яка! Знову ж таки мучуся між тим та іншим, якби мав можливість брати відпустки на вересень, рибалив би у "робочі" дні, полював би в законні вихідні. А так...

На кінець вересня я уже завершую промисловий вилов більшої риби, сушу на тараньку. Даю можливість дрібній рибі пережити зимівлю у зимувальних ямах і вирости на наступний рік. З жовтня відкривається сезон куропатки + різко похолодало до 3градусів тепла, отже, слід по-трохи чекати перельотних птахів, так що можливо, успіх ще попереду.