Новини

Найголовніше в будь-якому багатті це сухі дрова. Для розпалювання краще всього підходить береста, а також нижні дрібні гілки сосни та ялини. Потрібні сухі гілки саме з дерева, а не ті що валяються на землі. Також краще знайти сухе стояче дерево, на землі взимку всі дерева мокрі і класти їх до багаття не рекомендується.

Є простіший спосіб — зібрати трісочки, скласти їх у формі віг-вама, трохи полити бензином та підпалити.  Одразу хочеться попередити, що це небезпечно, тому до цього потрібен серйозний підхід.

Можна не ті тільки бензином, а й будь-якою рідиною для розпалювання… Якщо ж на цьому багатті готувати їжу, то краще вже спробувати без бензину, трісочками, папірцем, а вже згодом й більш великими дровами. Доречи, сирі дрова чудово підсушуються, якщо їх розкласти на землі навколо багаття по колу, та перевертати час від часу для рівномірного просихання.

Поливати бензином не завжди ефективно, так як пари бензину швидко випаровуються не встигнувши підпалити самі дрова.

 

Краще бензин чи рідину для розпаювання на природі взагалі не використовувати.

 

Для розпалювання брати бересту (кору берези), тріски з сушняка.

 

Дрова молодого багаття – сушняк, тонкі нижні сухі гілки хвойних порід дерев.

 

Дрова для середнього костра – як зазвичай, але краще, перед тим як класти до багаття, їх попередньо просушити біля вогню.

 

Бересту потрібно брати із собою. На місці знайдеться сушняк (якщо його бракує – то іноді саме він й визначає місце стоянки!), в крайньому випадку – нижні сухі гілки сосни, ялини, при великій потребі – листяних порід.

 

Для розпалювання березові дрова не підходять категорично (зимою в лісі сухих березових дров нема!). Яма під багаття розривається в снігу, ідеально до землі, реально – як вийде. На дно настеляються сухі або умовно сухі дрова. Зверху – звичайний «колодязь», «курінь», «тайговий» в загалі – як влітку, хто до чого звик.

 

Головне – слідкувати, щоб талий сніг не заливав та був запас сухих дров. Якщо влітку на невелику групу можна обійтися ланцюговою пилою, то взимку обов’язково мати сокиру.

 

І ще – зимою особливо важливо не лінуватися. Час розпалювання багаття обернено пропорційний квадрату часу, затраченого на його підготовку!

 

Не менш важливе доповнення – багаття з сирих дров.

 

Роздмухувати дійсно безнадійно, як і декілька разів розбирати-збирати щоб замінити прогорілі дрова. Завжди викладається «дно» — декілька поліна. Можуть буть сирими. Вони дозволяють накопичитися вугіллю і не дають теплу йти в землю (сніг).

 

Якщо ж є тільки сирі дрова (на розпалюванні все ж необхідно мати хоча б трохи сухих трісок), ними щільно обкладають запалену розтопку утворюючи велику купу. Спочатку, зрозуміло, дрібно порубані, а потім крупні. Просто велика куча дров, іноді до метру в діаметрі, та в вишину немало.

 

Далі займайтеся іншими справами, якщо йде димок. Дайте багаттю час. Вогонь з’явиться хвилин через 10, коли вогнище саме себе висушить, факелом з центру. Купи як раз вистачить приготувати та погрітися, в підсумку вона врешті решт згорить вся…

 

З сирих дров по іншому не виходить.

 

Якщо ж питання все ж стосується зими, то останній варіант найбільш за все підкреслює основні принципи багаття, в питанні дощу та вологи, то краще за все дрібні гілки (берези чи ялини), але дійсно з дерева… головне не забувати один принцип, «не поспішати» та не заливати багаття, йому як і тобі потрібен кисень! Якщо він не правильно складений, роздмухувати марно! Головне дно повинно бути вистелене, інакше все в нуль! Яма в снігу також обов’язкова, якщо ти її не зробиш, то вогнище поступово опуститься і тобі не вистачить ні гачків, не костова щоб забезпечити закипання води!

 

Тримай ближче до серця хоча б одне полінце (сухе, краще соснове), тоді тобі не треба буде шукати ні берести ні паперу! Запам’ятай, багаття потрібно відчувати, інакше все дарма!

 

Ще декілька порад:

 

Якщо температура взимку перевалила за -30, то навіть сухостій починає промерзати і виходять «скляні дрова» – горіти такі добре не будуть. Робимо так: спилюємо сушняк, проводимо по зрізу рукою, якщо на дотик скло – шукаємо наступну, доти, доки під рукою спіл не виявиться шорстким.

 

При глибокого снігу використовують металеві підвісні сітки, аби не рити ями, так як в глибокій ямі вогнище легко «задушиться».