Новини

Індіанська свіча (Інші назви: Індійська, Фінська, Шведська свіча, труба). Саморобний пальник або приготування їжі в похідних умовах

У поході або подорожі «дикуном», на пікніку або риболовлі щоразу стоїть завдання приготування гарячої їжі. Хтось розводить поважних розмірів вогнище, хтось тягне з собою примус або кульок сухого пального. Хочемо познайомити вас з одним старим способом, точніше пристроєм, за допомогою якого можна і готувати їжу, обігріватися або освітлювати собі дорогу.

За легендою воно було запозичене у північноамериканських індіанців колонізаторами Христофора Колумба. Зважаючи на це воно отримало найменування «індіанська свіча». Принцип дії індіанської свічі дуже простий. Як і в самоварі, вигорання відбувається в топці, а тягу забезпечує труба. Така собі міні-пічка. Але в індіанської свічіі роль і топки і труби виконує саме пальне - дерево, порожнє з середини. Горять внутрішні стінки самого поліна. Зі свого туристичного досвіду я можу без побоювання заявляти, що індіанська свіча - один з найефективніших і дешевих способів приготування гарячої їжі.

Виготовити індіанську свічу може будь-хто і за кілька хвилин. Для її виготовлення треба роздобути будь-яку колоду, діаметром від 10 см і більше, аж до 30-40 см. Треба без сучків, що б її можна було розколоти досить рівно. Вид дерева не має великого значення, але потрібно пам'ятати, що смолисті дерева - «стріляють» і дають цілий ряд іскор. Експлуатувати свічку з ялинки і сосни не рекомендується для обігріву. Береза ​​горить жарко і не стріляє, але вогонь у неї сильний і необхідно бути обережним. Крім того, в корі берези надлишок дьогтю і вогонь злегка коптить, особливо в кінці горіння.

Фактично ідеальна свіча виходить з непогано висушеної осики. Горить вона надзвичайно рівно, полум'я легке і прозоре. У будь-якому випадку, непогано експлуатувати сухостій (але не гниль). В іншому випадку, свічу або її заготовку доведеться довго просушувати. Так, з колоди вирізаємо заготовку довжиною 15-40 см. Якщо використовувати свічу планується для приготування їжі, то легше взяти короткі, але товсті заготовки. Тут можна буде встановлювати посуд прямо на свічу, а сама вона буде твердо стояти на підставі. Якщо ж важливе освітлення, то тут краще взяти заготовку довшу і тоншу, що б її було зручно носити. А коли треба опалення, то необхідно взяти і товсту і довгу заготовку. Така свіча може палати багато годин.

1. Дерево розколюють уздовж приблизно посередині. Якраз тому має велике значення використовувати шматок колоди без сучків. Їх дуже важко розколоти. У разі якщо вам попадеться дупласте дерево - це в загальному кращий варіант! Це готова індіанська свіча, достатньо її просто перепиляти на частини довжиною 20-30 см і вискоблити підгнилі нутрощі дупла. За допомогою топірця вирубується серцевина дерева так, що б опісля утворився канал діаметром 5-7см. Практичніше буде розколоти колоду на 4 частини, таким чином буде легше і простіше вирізати внутрішній отвір. Чим більше частин розколотої свічі, тим вона більш інтенсивніше згоратиме, тому кількість розролотих частин слід враховувати для призначення свічі (опалення, приготування їжі, освітлення).

2. Обидві половинки знову складаються і скріплюються між собою будь-яким способом. Скажімо, дротом, липкою стрічкою, цвяхами, клеєм, корінням ялини тощо... Таким чином ми отримали дерев'яну трубу. Важливо гарантувати мінімальність щілин в місці з'єднання половинок. В іншому випадку, прямо по всіх щілинах свічка вмить прогорить.

3. Для розпалювання свічі в трубу запихають трохи березової кори (берести). При цьому стежать, що б не був перекритий вільний доступ повітря по трубі, інакше не буде тяги. Коли немає берести, можна використовувати в цих цілях суху траву, сухе листя. Саму свічу встановлюють так, що б в її нижнього кінця був короткий проміжок для надходження повітря. Наприклад, на камені або на декількох полінах.

4. Бересту підпалюють і проштовхують всередину труби приблизно до її середини. Якщо вона буде у верхній частині труби, свіча буде горіти довго, але слабким полум'ям. Подібний режим буде доречним для опалення або розігріву незначної кількості їжі. А якщо просунути бересту приблизно до самого дна (або запалювати свічу внизу), то свіча згорить швидше, але вогонь буде сильним. Подібний режим пригодиться для приготування їжі або освітлення.

5. При горінні свічі силу полум'я досить просто налаштовувати перекриттям доступу повітря внизу свічі (скажімо, землею або снігом). Для готування достатня висота полум'я в 10-15 см.

6. Свічу можна використовувати в якості факела. Дерево - блискучий утеплювач і нехай навіть з усієї сили полум'я палаючу свічу можна вільно тримати рукою, освітлюючи собі дорогу або поставити в ряд такі факели для освітлення табору туристів.

7. Для розігріву їжі, підтримання її в гарячому стані або для опалення важливо вміти перевести свічу в режим інтенсивного тління. При цьому свіча тліє зсередини практично без полум'я. При цьому з неї виходить досить гарячий дим. Це досягається шляхом перекриття доступу повітря знизу свічі.

8. Для розігріву, скажімо, консервної банки нехай навіть в зимовий час, потрібно загалом кілька хвилин. Досить встановити банку на свічку так, щоб залишався невеликий просвіт для виходу диму. Якщо необхідно готувати їжу в каструлі, то останню ставлять на пару трісок - прокладок, як на конфорку газової плити. Коли ж є казанок, його просто підвішують над свічою на висоті 5-10 см. Часом для доступу повітря і для виходу газів просто роблять відповідні пропили на торцях свічі. Але це реально лише у свічок діаметром 20-25 см і більше. Високі і тонкі свічі не стійкі і не потрібно ризикувати.

При використанні свічі в якості обігрівача в наметі, треба подбати про відвід продуктів горіння. А зовсім правильне опалення виглядає приблизно так. Палаюча свіча залишається зовні. Над нею з нахилом підвішується коротка металева труба. Більш високим кінцем труба вставляється в намет. Свіча нагріває трубу і відповідно повітря в ній, який і надходить в намет. Таким чином намет опалюється гарячим, але свіжим чистим повітрям, а не димом. Одного разу запалену свічу не обов'язково допалювати до кінця, до її загибелі. Як тільки їжа приготовлена, свіча гаситься шляхом перекриття доступу повітря як внизу так і зверху. Скажімо, шляхом закриття якимось негорючим предметом, це можуть бути кришки казанка або накидання вологої ганчірки.

Таким чином, за допомогою однієї індіанської свічі можна приготувати їжу кілька разів. Безсумнівно, така свіча набагато важча примуса або пакета сухого пального. Але сухе паливо - досить дорого. А на відміну від примуса, якого треба тягти в обидва кінці подорожі, а так само возитися із смердючою каністрою пального для нього, свіча має квиток в один кінець. Вона гине, забезпечуючи нас гарячою їжею, теплом і світлом. Але при автомобільних чи інших моторизованих подорожах по диким, і особливо безлісних і гірських місцях - свіча послужить вам вірою і правдою.

За матеріалами https://m.facebook.com/groups/117570665618494

Фото - https://vijivaka.com/, https://survival.com.ua