Новини

Огниво - це здебільшого круглий брусок металу, виготовлений із фероцерієвого сплаву. При ударі до гострого краю металу, огниво здатне виробляти велику іскру, температура якої досягає 3000 градусів. Це найуніверсальніший спосіб добути вогонь в умовах виживання і ми зараз про це детальніше поговоримо.

Чому огниво стало таким популярним у бесідах про виживання, бушкрафті, туризмі та екстремальних подорожах? Попри естетичну сторону класичного способу отримання вогню за допомогою іскри, огниво має ряд переваг, одна із найвагоміших - довговічність та ефективність. Звісно ж, у побутових умовах найпростіше користуватися механічними засобами розведення вогню, такими як запальнички. Одним рухом пальця висікається і іскра і вогонь. Залишається тільки підвести вогонь до труту і запалити його. Такі дії можна вчиняти навіть у несприятливих умовах, як от у дощ чи в сніг, все залежить від стану сухості труту і дров.

 

Із сірниками дещо складніше. Вони підходять для використання у сприятливих умовах, - у дощ, сирість чи снігопад сірники легко замокають і сиріють. Якщо це парафінові, воскові, захищені від вологи, сірники, - знову ж таки, вони швидко згорають і мають обмежений кількісний запас.

 

Коли ви вирушаєте у кількаденний похід, вам не обовязково мати із собою огниво, ви запросто можете користуватися запальничкою, сірниками, "вічними сірниками" (які є зовсім не вічними) тощо. Проте тактично мислячі люди замість цього всього візьмуть із собою тільки огниво. Чому?

 

Уявіть собі, що ви заблукали. Або потрапили в надзвичайну ситуацію. Пережили аварію. Одним словом опинилися у екстремальній ситуації без сторонньої допомоги чи поза цивілізацією. Вам прийдеться виживати і вирішувати проблему виходу із цієї ситуації. Ви не знаєте, скільки піде на це часу.

 

У вас є сірники. Якщо ви попри стресову ситуацію догадаєтеся їх завчасно вберегти від природних умов, вам все одно їх на довго не вистачить. Скоро вони закінчаться і у вас з"явиться жахливий вибір: або зупинитися і виживати в побудованому вами укритті, але з вогнем, який ви будете постійно утримувати, або рухатися далі і пошуку цивілізації, але без вогню, адже середньостатистична людина не має навиків транспортування вогню без спеціальних засобів.

 

Те ж із запальничною чи "вічними сірниками". Газ чи паливо швидко закінчаться, кремінь запальнички стреться. У вас також з"явиться вищеописаний вибір.

 

Взагалі-то, нічим не краща ситуація, коли ви опиняєтесь у екстремальній ситуації, маючи при собі огниво, проте не маючи практики ним користуватися.

 

Саме тому досвідчені та тактично мислячі люди у будь-якій ситуації завжди носять із собою огниво. Для того, щоб відшліфовувати вміння та навички ним користуватися.

 

Для того, щоб розпалити вогонь за допомогою огнива, слід мати огниво, висікач іскри (спеціальна металела пластина у комплекті із огнивом, або ніж, або будь-який інший метал з гострим краєм) та трут. Висікач іскри слід проводити вздовж огнива різким рухом, натискаючи, таким чином "вирізаючи" іскру з "тіла" огнива. Для початку слід рибити різкі рухи, згодом, коли ви наб"єте руку, це будуть плавні і повільні рухи, здебільшого достатньо одного-двох в залежності від сухості та якості труту.

 

В якості труту перше місце завжди належить березі, її тонкій плівці кори. Цю плівку можна збирати пальцями руки, трохи розімнути і все готове. Можна взяти частину сухої твердої кори берези і ножем чи гострим камнем вишкрябати трут у вигляді купки подрібненого порошку. Коли на цей трут спрямувати іскру огнива, він спалахує і деякий короткий час горить, тому в цей час слід легко підносити дрібні гілки чи крупніші частини березової кори тощо.

 

Якщо немає поблизу берези, в якості труту пригодяться:

 

1. суха трава (перед розпалом слід взяти траву в пучок і двома руками добре намнути, розтираючи траву до стану дрібної посіченої маси)

 

2. пух рослин (це одуванчики кульбаби, колючих бур"янів, тополі тощо. Цей пух слід зібрати якомога більше, адже при попаданні іскри він моментально загоряється і так же швидко згорає, тому під боком слід тримати суху траву, сухе листя, дрібні гілки дерев для того, щоб вогонь після згорання пуху, перекинувся на твердіший трут)

 

3. сухе листя (це мають бути сухі та тонкі листки, щоб їх можна було легко помнути і розтерти, - подрібнити)

 

4. ідеально, якщо б ви знайшли покинуте сухе гніздо птахів

 

5. гілки дерев (слід знайти сухі гілки дерев, бажано хвойних, ножем слід повздовж вирізати максимально тонкі дерев"яні стружки, щоб вони були і подовгастими і тонкими, потім їх слід також дещо розтерти чи помнути і тоді висікати на них іскру)

 

6. якщо ви у пустелі і нічого всього вищепереліченого немає, можна скористатися тонкими частинами вашого одягу або розплетеного шнурка.

 

В умовах дощу і снігопаду найоптимальнішим способом розведення вогню є трут із берези та хвойних дерев. Адже навіть в час проливних довгих дощів кора берези здатна залишатися сухою завдяки декількох мікрошарів і ще кора берези містить смоли, які легко запалюються, горять у дощ і пропитують кору та деревину берези, захищаючи її від вологи.

 

Гілки хвойних дерев достатньо очистити від кори і таким чином ми отримаємо сухий дерев"яний брусок для нарізки трутових смужок в умовах підвищеної вологості.

 

 

Огнива бувають різні. Великі-малі, товсті-тонкі, з ручкою-без. Як би сказала пересічна жінка, краще довше і товстіше. Чому? А тому, що огниво - це не такий уже важкий сплав, тому його можна транспортувати чи носити із собою навіть за умови більшого розміру. Попри пропозицію дешевих і тонких огнив, прийде час і ви змушені будете купувати нове, адже ресурс стертя огнива хоч і великий, проте і він закінчується.

 

Краще взяти велике огниво, воно вам стане на роки, ним можна користуватися завжди і часто, ви до нього привикнете і як би там не було, набагато легше висікати іскри більшим огнивом, яким можна впертися об землю, камінь, дерево - об будь-що, на чому ви збираєтесь запалити трут, адже під час висікання іскри огниво в руці може стрибати, коли ви б"єте об огниво металевим висікачем.

 

Огниво і ніж - це ті дві речі, які є вершиною піраміди виживання.

Анатолій Головчак