Новини

Коли восени гуси зупиняються відпочити на великих водяних просторах, вони здійснюють регулярні перельоти на годівлю. В погожі дні два рази - зранку та увечері, а в негоду декілька разів. В дощові та похмурі дні гуси здійснюють від трьох до п'яти перельотів з годівлі на водопій. Кожен раз, наповнивши кормом стравохід по саме горло, летять до води на "припивку".

Місцями годівлі гусей є озимі, переорані поля, скошені жнива з валками пшеничної, вівсяної та ячмінної соломи. Не обов'язково гуси вибирають підвищені місця, де нема скирт соломи, далеко від межі. Там, де нема поля, гуси жирують на річних мілинах, поїдаючи молюсків, водяну рослинність. Під час годівлі гусячої зграї декілька птахів постійно спостерігають за навколишньою місцевістю, і при появі людей, машин, тракторів зграя перестає їсти і, підпустивши на 300-350 метрів, відлітає. Гуси можуть пролетіти від 12-15 км від місця проживання до годівлі, а якщо площа велика, то на ній можуть жирувати впродовж однієї години відразу кілька зграй, які прилетіли із різних водойм. На початку осені гуси вилітають на годівлю рано, коли починає світати. Впродовж однієї години на жирування злітаються всі зграї. На кормові поля гуси летять маленькими зграями, а покидають поля великими групами. Інколи, одночасно в повітря з поля піднімаються всі гуси.

 

На другу годівлю гуси відправляються в другій половині дня, коли сонце йде до заходу, і вже в сутінках покидають поля, повертаючись на водойму. В негоду, в дощ гуси їдять часто, але сидять на полях не більше години.

 

Успіх полювання на гусей багато в чому залежить від знання їх повадок і стилю життя. На якій висоті летять гуси? Висота польоту залежить від багатьох факторів: відстані польоту, погоди, занепокоєння, і може коливатись від 30 до 300 метрів.
Можливе полювання на три види гусок: на сіру гуску, яка досягла ваги п'яти кілограм. У неї рожевий дзьоб, сіре опір'я, а лапки блідо-рожеві. На гуменника: це відносно великий птах з темно-сірим опір'ям, оранжево-червоними лапками і чорним дзьобом з жовтою чи оранжевою смугою. На білолобу гуску, або велику білолобу казарку, з темним дзьобом, оранжевими лапками і білим лобом. Вага білолобої гуски може сягати трьох кілограм.

 

Полювання на гуску чимось нагадує підготовку і проведення спеціальної операції. Що вона включає? Передусім, наявність легкового транспорту підвищеної прохідності. На ньому ви доберетесь до угідь, швидко об'їдете можливі гусячі місця, провівши попередню розвідку всієї місцевості. А на місці, організованого вами табору (місце зупинки) позашляховик стане ще й місцем відпочинку, де в дощову погоду, коли полювання неможливе, можна зі всіма вигодами відпочити і перечекати негоду.

Необхідно мати з собою спальний мішок. Він дуже зручний на такому полюванні. Набір похідного кухонного інвентаря: казанок, відро, триногу, ложку, ніж і т.д. Запас дров для багаття. Лопату, заступ, кірку, сокиру. Цей інженерно інвентар потрібен для облаштування сховку. Оберемок (пучок) тонких жердин, маскувальну сітку чи сітку з крупним вічком, куди заплітаються пучки соломи на місці полювання. Зброю і відомий запас набоїв, бінокль, компас, електричний ліхтар, маскувальний костюм, гумові чоботи.

Потрібен комплект гусячих профілів та опудал. Не менше 20 штук. При чому, профілі й опудала повинні бути виконані у відповідних позах. Частина з них - нагнуті, дзьобами в землю (ефект годівлі), декілька - витягнуті шиї вверх (спостерігачі). Профілі можна зробити власноруч (звісно, якщо є навики) з фанери, ретельно розфарбувавши під колір опір'я гусок. До них треба прибити дерев'яні чотирикутні кілки-якори, які захищатимуть від перекидання та повертання профілів за вітром. На «натуральні» профілі й опудала однаково добре «йдуть» і сіра гуска, і гуменник, й казарка. Профілі є обов'язковим елементом гусячого полювання, а щоб досягнути їх «робочого стану», треба випробувати не на одному полюванні, всі виявлені недоліки ліквідувати, оскільки без профілів полювання на гуску майже неможливе.

 

Для успішного полювання не гуску можна пробути кілька діб в угіддях, визначаючи найбільш масовий переліт гусей. А після його знаходження, можна починати шукати поле, куди злітаються гуси на жировку. Рано-вранці, вийшовши у розвідку, її потрібно проводити обережно, аби гуси нічого не помітили. Кожне «перспективне» поле треба оглядати за допомогою бінокля, і не наближатись до самого поля. Помітивши поле із гусьми, визначають напрямок «на присаду» за допомогою підручних предметів чи за компасом, беручи азимут. Увечері, вернувшись і дочекавшись відльоту гусей, іноді стає помітно, що птахів додалось. Гуси за день збільшуються в кількості, підлітають нові зграї. Зрозуміло, що стріляти в гусей, що злітають з поля, не можна, щоб не відлякати їх від цього місця.

 

І ось тепер, знайшовши кормове поле, після відльоту гусей на водойму, мисливець виходить. Навкруги на сотні метрів розкинулись голі, без єдиного кущика трави, простори зібраних полів або смарагдових озимих, які піднялись над землею на 3-5 см. А якщо це горбиста поверхня журавлинника, все рівно, все голе, без єдиної вбогої травинки. Шалаш-сховок дуже виділяється на місцевості, і птах його може помітити, до нього він не звик і, покружлявши над полем, зграя гусей полетить шукати друге місце. Залишається одне - рити окоп.

Окоп-сховок треба рити такої глиби, щоб підходило для стрільби з коліна, по ширині він має бути цілком зручним, не заважати рухам при приготуванні до стрільби.

Позицію в окопі треба зайняти до водойми, звідки буде летіти птах, а профілі встановити перед собою.

Землю після риття окопу треба віднести на декілька десятків метрів від окопу, рівно розсипати і замаскувати соломою, а якщо окоп на озимих, то доводиться шукати відкрите місце на полі і туди відносити землю. Виритий окоп треба добре замаскувати. Для цього підійде маскувальна сітка з вплетеними в неї пучками трави чи соломи (тої рослинності, що є на цьому полі).

Сітку треба трохи підняти на тоненьких жердинках, сильно прив'язавши, аби не зірвало вітром. Закінчивши всі приготовлення і покидаючи сховок, необхідно наперед передбачити як його знайти на світанку. Для цього треба запхати в землю біля сховку довгу палку з прив'язаною до неї кольоровою ганчіркою, але цього мало. Необхідно сховок з міткою зорієнтувати за місцевістю (прив'язати його до місцевих предметів), визначити азимут, а покинувши поле, залишити другий орієнтир, від якого в темноті, полічивши кроки, ви підійде до сховку. Використовуючи таку систему, ви легко знайдете в темноті сховок.

При облаштуванні профілів треба врахувати, що гуси, годуючись, рухаються по полю проти вітру. При цьому зграя витягується. Профілі треба встановляти на території 15х30 метрів, розділивши по позам, частина їсть, увіткнувшись носом в землю, а частина спостерігає, піднявши голови. Від сховку найближчі профілі повинні знаходитись на відстані 5 метрів. Коли гуси летять «на штик», то можуть з'ясувати брехню за 20-25 метрів від профілів.

Гуменники, та й зрештою, сірі гуси, швидко розвертаються і летять геть. В цьому випадку мисливець встигає зробити прицільний дуплет до виходу гусей із зони вогню. Якщо профілі встановити трохи далі від сховку (25-30 м), то може статись таке, що ви не встигнете зробити вистріл. Гуси, не ввійшовши в зону дії вогню, повернуть в сторону. Перебуваючи у сховку, потрібно бути готовим у будь-яку секунду до вистрілу.

 

В який час потрібно займати сховок? Восени світає після шостої години ранку. Сховок треба займати, коли розрізняєш цифри на ручному годиннику. Перебуваючи у сховку, треба прислухатись і роздивлятись навкруги себе, тому що одинокі гуси, а іноді й маленькі зграйки летять тихо. У гусей існує ціла система оповіщення при прильоті і годівлі на полі. Уважно прислухаючись до вранішніх звуків, раптом помічаєш далеке гелготіння. Воно наближаються, і скоро ти розрізниш одиноку гуску, яка летить. Гуска робить один, другий круг, заходить на третій і сідає не землю.

Це розвідник. Прилетів першим перевірити ситуацію на полі, чи все спокійно в тому місці, де буде їсти ціла зграя. Ці одиничні гуси-розвідники небезпечні для мисливця. Вони не просто першими прилітають. Вони шукають небезпеку, а якщо помітять щось недобре - то прощавайте лови!

І навіть якщо цей розвідник нічого не знайшов і сів на поле, він буде довго перебувати в стані недовірливої настороженості, витягнувши шию, нерухомо сидячи на полі, повертаючи голову в різні сторони. Посидівши трохи, гуска може полетіти і вернутись разом із зграєю. Іноді, сидячи, він чекає прильоту зграї і голосом дає сигнал.

Може так статись, що гуска-наглядач сідає біля профілю. Це погано. Вона може помітити мисливця., але йому стріляти не можна.

 

Довго тягнеться час. І на кінець вдалечині можна почути слабкий звук - гелготіння гусей. Ось видно перші точки, вони ростуть, витягуються в темний ланцюжок, розпадаються на окремі силуети. Якесь внутрішнє почуття підказує: «Це твоя зграя».

 

В ці відповідальні секунди неприпустимі необережні рухи, гуси можуть помітити і повернути в іншу сторону.

- Треба стріляти! Ні, ще рано! - звучить в голові.

 

Нервове напруження досягає найвищої точки. Ось цей довгоочікуваний момент. Ти розрізняєш деталі опір'я, оранжево-рожеві, витягнуті назад і прижаті до живота лапки. В цю вирішальну секунду, ти ловиш на мушку одну гуску. Вистріл. Тут же прилітає ще одна - знову вистріл. Мисливець повертається в сховку і жадно слідкує за польотом зграї. Одна із них втрачає висоту. Є! Гуска впала на стерню. Гуска - велика птиця, і, здається, попасти в неї не важко. Але це не так, літає ця птаха швидко. Стріляючи, треба брати гарне упередження. Гуска - стійка на рану. На полюванні використовують патрони, споряджені дробом №1 та №0. Стріляти бажано дуплетом . Кілька слів про зброю. Перевагу варто віддати рушницям 12 калібру. Цей сильний калібр майже ніколи не підводить на полюванні. Рушниця має бути пристріляною. Бажано провести підбір ваги заряду пороху і снаряду дробу. Тобто використовувати кулі ручного виготовлення. Після вистрілу необхідно спостерігати за польотом всієї зграї. Буває, пролетівши якусь відстань, підстрілена гуска йде на посадку або починає падати. Підстрілену (поранену) гуску, яка впала недалеко від сховку треба негайно застрелити. Добитих, тих, що лежать на полі гусей треба збирати тільки по закінченню полювання. Гуси раптово можуть налетіти, і помітити мисливця, який збирає вбитих гусей. Гуси загелготіли, повернулись, і прощавай полювання. Більше вони на цьому полі не з'являться.

Можна використовувати один обманний прийом. Впольованих гусей підсадити на заздалегідь приготовлені рогульки з профілями.

Провівши ранкове полювання, після дев'ятої години ранку можна сміливо покидати сховок. До цього часу всі гуси вже пішли на свої ділянки із їжею. Після полювання велика частина гусячих табунів перестає навідувати «ваше» поле. Нові гуси не підлітають. Залишається одне - знову шукати годувальне поле, вести розвідку і за відпрацьованою методикою організувати нове полювання на новому місці.