Новини

Іноді виникає потреба розпалити багаття з вологих дров, не маючи вправності. Зазвичай на допомогу приходять засоби для розпалу з магазину, але ці засоби невиправдано дорогі, тому пропонуємо вам кілька рецептур саморобних засобів.

Гель з мила

Перша, і для мене найзручніша, -  гель із господарського мила та 96%-ного спирту. На 1 частину тертого мила додаємо 3-5 частин спирту (точне співвідношення кожного разу різне, мабуть залежить від виду мила, але цей рецепт – на прикладі господарського). Мило можна розтопити на водяній бані, а можна натерти на великій терці. В результаті повинна вийти густа суміш, більше схожа на шампунь, від якого буде дуже сильний запах спирту.

Переваги цього засобу:

Промазуємо кілька щіпок в майбутньому багатті та підпалюємо – спочатку вигорає спирт, потім мило, і в цей час займається дерево.

1. Непоганий антисептик, якщо розвести водою до стану рідкого мила, то вийде дещо, що нагадує антисептик «Мильний спирт» (використовується при очищенні невеликих ран від бруду). Можна використовувати його і без розведення – налив краплю на руки, розтер, змив водою.
2. Якщо у рюкзаку хоч трохи відкриється пляшка зі спиртом, то спирт, потроху витікаючи, намочить всі речі і випариться. Якщо відкриється пляшка з цією сумішшю, то скоріш за все нічого не виллється, хоча на випадок повного відкриття кришки на горлечко пляшки можна надіти пакет та обтягнути резинкою.

Вата

В якості розпалу для багаття відмінно працюють ватні подушечки для зняття макіяжу, просочені воском.

Все, що потрібно зробити, -  це розтопити в каструлі свічку, занурити у віск ватні подушечки, потримати їх там протягом 2-3 секунд для того, щоб вони добре просочилися. И викласти на папір для випічки - охолонути. Парафінові свічки теж підійдуть. Тільки горіти подушечки, просочені парафіном, будуть не так яскраво і довго.

Занурювати і виловлювати подушечки краще довгим пінцетом або кухонними щипцями. Та, звичайно ж, необхідно дотримуватися найпростіших правил безпеки і надіти хоча б фартух, щоб не обпалитися гарячим воском. Перед ти як підпалювати просочену  ватну подушечку, її потрібно трохи надірвати.

Брати таку у невеликі походи – одна насолода: добре горить і мало важить.

Є і інший спосіб приготування такого розпалу: ватні кульки і вазелін. Вазеліном необхідно добре, але рівномірно, обмазати кульку по всій площині. Але всередині кулька залишиться сухою – розривати кульку не треба. Цим самим мі отримаємо ефект свічкового гніту. Коли вам потрібно отримати вогонь, ви розриваєте кульку з середини, чим оголяєте суху серцевину кульки, яка прослужить відмінним хмизом для розпалу.

Саморобний хмиз необхідно щільно скласти в герметичний посуд, схожий на коробку від фотоплівки, аспірину, чи інших ліків. До речі, важливо відмітити, що добре просочена кулька, якщо навіть намокне, то все одно не вбере вологу, через вазелінову оболонку. Термін придатності такого саморобного хмизу майже не обмежений, а сам процес виготовлення простий і не витратний.

Природні види розпалу

Нижче ми представимо декілька природних видів розпалу для багаття:

• Груба суха тогорічна трава. Повсюди доступна, виключно ефективний розпал. Бур'ян ламається (або зминається) на невеличкі шматки, довжиною 15-20 см, пухко укласти в центр майбутнього багаття, зверху будується невеликий курінь з тонких сухих гілок. Багаття готове з одного сірника! Правда є одне "але" Ефективність цього виду розпалу знижується майже до нуля у вологу погоду та в зимову відлигу. Так і в мороз бур'ян, покритий тонким шаром паморозі, запалає не відразу. Тому застосування цього виду розпалу  обмежується спекотними літніми  днями.
• Дрібні сухі гілочки ялини чи піхти. За характеристиками та ефективністю близькі до попереднього виду розпалу, доступність визначається наявністю в межах досяжності ялини або піхти. В порівнянні з бур'яном, вологе "павутиння" займається набагато краще; краще його займистість і в зимовий час. Застосовується "павутиння" аналогічно бур'яну.
• Кора берези. Береста - це справжня знахідка для того, хто поставив собі за ціль розпалити багаття. Чудово горить в будь-якому вигляді: сира, гнила, знята з живого дерева. Доступність цього виду розпалу визначається наявністю дорослих беріз, які є одними з найбільш розповсюджених дерев в наших умовах. Добути бересту можна як голими руками, так і з використанням підручних засобів, проте найкращі результати дає зняття великих пластів за допомогою ножа. На стволі дерева робиться два глибоких кільцевих надрізи, відстань між якими визначається вашим побажанням. Кільцеві розрізи з'єднуються перпендикулярним, направленим вздовж стовбура. Залишається підчепити край, що утворився, і здерти бересту пластом. Далі береста кладеться компактною купкою в центр майбутнього багаття, зверху будується курінчик з тонких сухих гілок. Багаття готове.
• Кора мертвої ялини. Виключно ефективний розпал  в будь-яку пору року і за будь-яких погодних умов,  добре займається у вологому вигляді. Великі шматки кори гарно використовуються в якості підкладки для розведення багаття у вологих умовах або зимою. Доступність визначається наявністю ялин та піхт - дерева в середній смузі вельми розповсюджені. Кора легко відшаровується шматками різних розмірів, необхідно тільки підчепити її будь-яким підручним засобом. Найкраще це робити маленькою сокирою. Необхідно також враховувати, що найбільш просмолена кора знаходиться біля окоренка дерева. Зібраний розпал використовують, аналогічно попереднім, - в якості основи для "куреня". При цьому шматки кори розташовані "пірамідкою",  а гілки куреня повинні бути достатньо товстими, інакше вони миттєво прогорять.
• Натікання смоли хвойних дерев. Всім відома специфічна особливість хвойних дерев затягувати пошкодження  смолою.  Спочатку рідка і тягуча, з часом смола застигає в тверду непрозору рідину - саме така "стара" смола використовується в якості розпалу. Цей вид розпалу спалахує навіть в сирому стані та вважається найкращим для використання  у зимовий період, навіть під час сильних морозів. Доступність його визначається наявністю будь-якого хвойного дерева - знову ж таки, недостачі в них середня смуга Росії не відчуває. Смола застигає у двох формах: або у вигляді жовен, розміром від грецького горіха до кулака, або у вигляді напливів навколо великих тріщин, які глибоко просочують кору та деревину. Нам знадобиться і те, і інше. Правда, для видобування смоли знадобиться сокирка або міцний ніж - і жовна, і натікання витягаються зі шматком кори та деревини, що підлягає. Подальше використання розпалу аналогічне попереднім - в якості основи для "куреня". Гілки куреня повинні бути достатньо товстими для запобігання швидкого прогоряння.
• Суха серцевина ялини, піхти, сосни. Мабуть, найскладніший у видобуванні та виготовленні вид розпалу, ефективність якого значно нижче смоли, кори ялини і берести. Тим не менш, цей спосіб може згодитися під час сильних опадів, особливо зливи, коли немає часу шукати інший вид розпалу, а хочеться скоріше обсохнути біля теплого вогню. Отже, доступність цього способу визначається наявністю поблизу сухостійного (саме того, що стоїть, а не лежить за землі, дров'яного) хвойного дерева достатньої товщини (розміром як стегно дорослого чоловіка, не менше), з цілою верхівкою. Занадто тонке дерево може бути просочене водою до самої  серцевини, а у дерев без верхівки серцевина, як правило, вже гнила і трухлява. Не підходять для цієї цілі дерева, які стоять в місцях з надлишковим зволоженням (низини, болота), а також модрина. Ці варіанти будуть або вологими наскрізь, або трухлявими. Знайдене підходяще дерево звалюємо, простіше и швидше - за допомогою пилки. За допомогою пилки і розділяємо на круглі частини (чурки) та бачимо, що серцевина цих чурків досить суха. Обрану чурку  (або дві) розколюємо на 4 частини і гострим ножем вистругуємо з серцевини достатню кількість стружки і скіпи. Далі - споруджуємо з отриманого матеріалу знайомий вже "курінь", основою для якого буде акуратна купка стружки, а стінами - скіпи. Спершу багаття потребує уваги, захисту від зливи і постійного підкладання палива (по мірі того, як розгорається вогонь, збільшуються і габарити дровин), але, змужнівши, горить дуже спекотно и не боїться опадів.