Новини

Багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових заввишки 1-2 м. Кореневище коротке, товсте, м'ясисте, частіше багатоголове. Коріння нечисленні, товсті. Стебло борозенчате, волосисте. Листки чергові, черешкові, великі, верхні - дрібні, сидячі, знизу вони густоопушені, бархатисто-повстяні, зверху - жорсткоколосисті. Цвіте в липні - вересні. Квітки золотисто-жовті, зібрані в численні кошики. Плід - чотиригранна, довгаста, бура сім'янка. Дозріває в серпні - жовтні.

Оман високий поширений на Кавказі, в Середній Азії, лісовій і лісостеповій зонах європейської частини Росії і Західному Сибіру. Росте на луках, галявинах, на узліссях листяних і соснових лісів, берегів річок і озер, в місцях виходу грунтових вод. Розмножується насінням або шматками кореневищ з бруньками. З насіння попередньо вирощують розсаду. Висаджують кущі на відстані 0,8-1 м у добре підготовлений і удобрений грунт. Рослина нетоксична, її надземну частину охоче поїдають коні і кози.

Лікарською сировиною служать коріння і кореневища. При заготівлі їх викопують, обтрушують від землі, обрізують надземну частину і тонкі корінці, промивають у холодній воді, розрізають на шматки завдовжки 10-20 см і на кілька частин уздовж. Почорніле, відмерле і пошкоджене шкідниками коріння відкидають. Сировину пров'ялюють 2-3 дні на відкритому повітрі і сушать у теплому, добре провітрюваному приміщенні або сушарці при температурі не вище 40°С, розкладаючи шаром не більше 5 см. Зберігають у мішках, дерев'яній або скляній тарі 3 роки.

Коріння і кореневища містять інулін, сапоніни, смоли, камедь, слиз, пігмент, оцтову й бензойну кислоту, алкалоїди, вітамін Е і ефірну олію, основною складовою частиною якої є геленін - суміш різного виду лактин (алантолактон та ін.) Ефірна олія є гарним антисептичним засобом і може служити для ароматизації кулінарних виробів. У консервній та рибній промисловості коріння і кореневища дев’ясилу використовують як прянощі і як замінник імбиру. З них можна отримати хорошу синю фарбу, якщо змішати настій з карбонатом калію або калієвим лугом.

Дев’ясил має протизапальну, жовчогінну, відхаркувальну і слабку сечогінну дію, уповільнює перистальтику кишечнику і його секреторну активність і в той же час підвищує виведення жовчі в дванадцятипалу кишку, що в поєднанні з антисептичним ефектом позитивно позначається при лікуванні органів травлення. Клінічно доведено, що препарат Алантон, отриманий з дев’ясилу, посилює кровообіг у слизовій оболонці шлунка, прискорює процес загоєння виразок, збільшує кількість зв'язаної соляної кислоти і зменшує вміст пепсину, що позитивно позначається на перебігу хвороби. Алантон підвищує апетит, сприяє збільшенню маси тіла, особливо в ослаблених хворих.

Застосовують дев’ясил при захворюваннях дихальних шляхів і бронхітах з підвищеною секрецією густого в'язкого мокротиння, при кашлі, гастритах, захворюваннях печінки і жовчного міхура. Він має антимікробну і протиглистову властивості, особливо при аскаридозі. Його використовують при геморої, нерегулярних менструаціях, ревматизмі та цукровому діабеті. У болгарській народній медицині настойку кореня застосовують при серцебитті, головних болях, епілепсії, кашлюку і як засіб, для запобігання передчасним пологам. При лікуванні ревматизму корінь дев’ясилу використовують у суміші з коренем лопуха.

Корінь і кореневище дев’ясилу призначають у вигляді відвару, настою, настоянки, порошку або мазі. Мазь призначають при екземі і свербінні шкіри.

Для приготування відвару 2 столові ложки коренів заливають 1 склянкою гарячої води, кип'ятять на водяній бані 30 хв, охолоджують 10 хв, проціджують і віджимають. Приймають по 1/2 склянки 2-3 рази на день за 1 год до їди в теплому вигляді. При використанні настою 2 чайні ложки подрібненої сировини заливають 2 склянками холодної кип'яченої води, настоюють 8 год і проціджують. Приймають no 1/2 склянки 4 рази на день за 30 хв до їди.

Настоянку готують з кореня. Для цього 20 г сировини заливають 100 мл 70%-вого спирту, настоюють 8-10 днів у теплому місці, щодня струшуючи, і проціджують. Приймають по 20 крапель 3 рази на день за 20 хв до їди. Подрібнений порошок приймають на кінчику ножа 3-4 рази на день до їди.

Мазь готують невеликими порціями на свинячому несоленому салі. Зберігають у холодильнику, тому що при кімнатній температурі вона швидко прогорить. Для цього 1 столову ложку меленої сировини і 4-5 ложок сала варять 15 хв і в гарячому вигляді проціджують через щільну тканину. Уражені місця змазують 1 раз на день до покращення стану. Надалі уражене місце кілька днів обмивають теплим відваром.