Новини

Вкінці зими – на початку весни, як тільки сходить сніг і температура повітря починає прогріватися до +5, на полювання починає виходити армія кліщів і аж до початку реальної, не календарної, зими. Шукати їх не обов’язково – вони самі вас з легкістю знайдуть в будь-якому, навіть найнеочікуванішому, місці. Вберегтися від них набагато важче, аніж це описано в популярній літературі. Мета кожного кліща – вп’ястися у теплокровне тіло, наповнити своє черево крові для подальшого виведення потомства – до 9 тисяч особин з одного кліща. Життєвий цикл кліща аналогічний самці комара. Саме тому ціль існування кліща і комара, цей інстинкт розмноження заставляє їх нагло і підступно продиратися до шкіри і напиватися крові.

У нашій місцевості кліщів можна зустріти всюди, окрім домогосподарств. Не знаю, що на них впливає і чому вони не наближаються до поселень, але за 8 років життя в селі я ще жодного разу не мав справу з кліщем, якого можна було підчепити в саду чи на подвір’ї. Можливо тому, що трава систематично коситься, можливо їх відлякує шум, не знаю. А от якщо тільки виходиш за межі села, де починається ліс чи поля, пасовиська, - все, ти вже на мінному полі. Деколи на одній тільки стеблині польової трави може кучкуватися десяток кліщів. Для цікавості раніше пробував порахувати кількість візуально виявлених кліщів за прохід через поле: доходило до сотні.

Що ще цікаво, спостереження показують, що в залежності від характеру місцевості, кліщі концентруються нерівномірно. У лісах їх набагато менше, у лісі вони зустрічаються на поодиноких острівках трави, на листях кущів ліщини і молодих дерев, саме тому в лісі можна зловити кліща головою чи за коміром. На полях (пасовищах), де пастухи систематично щороку полюбляють спалювати суху траву, кліщі все одно є, але в невеликій кількості, хоча набагато більше за лісових. А от на диких полях, які не обробляються, не спалюються – там їх дуже багато. Такі поля я намагаюся оминати, адже сотня зібраних кліщів продукує високий ризик, що один-два все таки зможуть якось пробратися під одяг.

Не можливо повністю захиститися від кліщів, але можна зменшити ймовірність масового проникнення кліщів під одяг. Взагалі-то найефективніший спосіб вдягатися для захисту від кліщів – вдягати щільно прилягаючі труси і короткі шорти, зверху краще майку, максимум футболку. Тобто мінімум одягу – максимум візуалізації тіла кожна 10-15 хв. Звісно ж це може перетворити відпочинок на природі на параноїдальне переслідування, але в плані ефективності для мене цей варіант є найкращим.

Іншим способом вдягання є максимально закритий одяг. Взуття повинне бути достатньо високим і щільно прилягати всіма контурами до тіла, штани краще підбирати з такої тканини, щоб кліщам було важно зачіплятися і повзти, матеріал повинен бути менш пористим, дозволяти легко струшувати кліщі. Штани повинні глибоко входити в халяви взуття, в жодному випадку не можна штанини спускати поверх взуття. Штани повинні щільно прилягати до тіла в районі пояса, щоб унеможливити проникання кліщів під штани. Верхня білизна також не повинна бути поверх штанів, - потрібно заправляти у штани так, щоб не було вільного простору не тільки у вертикальному положенні, але й при рухах. В районі шиї верхня білизна повинна прилягати до тіла, шиї, щоб при потраплянні кліща зверху він не міг проникнути під білизну (футболку). Голова в ідеалі також повинна бути захищеною, найважче виявити кліща між волоссям. Одяг повинен бути однотонним, бажано світлих відтінків, щоб можна було з легкістю візуально виявити кліща. Як стає зрозуміло, такий спосіб вдягання більше підходить для весняно-осіннього періоду, влітку важко носити суцільно-закритий одяг, тим більше в лісі, де завжди існує парниковий ефект. Кліщ спершу намагається знайти легко доступні проходи між одягом чи складках одягу, а коли він уже проник під верхній одяг, тоді намагається проникнути до шкіри. Сильно прилягаючий одяг «на різинці» може затримати його чи унеможливити його рухи до шкіри.

Мені більше імпонує перший спосіб вдягання – в такому випадку кліща можна виявити одразу ж. В другому випадку, який не дає 100% гарантії захисту, кліща можна виявити вже вдома і деколи вже запізно.

Є ще один спосіб захисту – нанесення різного роду спреїв, мазей для відлякування кліщів, але мені не можна наносити на тіло хімічні засоби, навіть антиперспіранти, тому цей спосіб я не випробовував, а тому і нічого не можу сказати про їхню ефективність.

Що робити, якщо кліщ все таки проник під шкіру? Все залежить від часу проникнення, тобто від ступеня проникнення. Якщо кліщ зовсім не глибоко вліз у шкіру, можна скористатися ниткою, зробити вузол, стягнути вузол максимально близько до голови кліща і легко з чуттям тягнути, щоб витягнути його з головою. Якщо кліщ великого розміру, можна обхопити його пальцями і намагатися з чуттям прокручувати, витягуючи його зі шкіри. Ще пишуть про способи вакуумної екстракції кліща, наприклад, за допомогою обрізаного шприца. Одну личинку кліща таким способом мені вдалося витягнути, дорослого кліща не вдавалося. Припікання, олія, спирт тощо – це наперед провальні способи екстракції, з високою ймовірністю ви витягнете кліща без голови. Пинцетом прямим натягом також не рекомендую – це пряме зусилля, при прокручуванні у вас ще буде незначний шанс викрутити кліща з головою, - прямо витягуючи кліща пинцетом, скоріше за все, ви просто відірвете тіло від голови кліща. Для мене особисто найбільш ефективний і дієвий спосіб витягнути кліща – звернутися в лікарню до лікарів. Лікар робить надріз, який навіть не потребує шва, витягує кліща, обробляє рану ззовні в середині, може виписати рецепт для курсу антибіотика (доксициклін) в якості профілактики, візуально огляне місце укусу на ознаки появи інфекції Лайма. За всі рази звернення до лікарів мені тільки один раз накладали один шов після розрізу, і то в ділянці сильної рухливості м’язів, при якій рана постійно розкривалася при русі.

Справа в тому, що кліща дуже важко витягнути зі шкіри в домашніх умовах, якщо він з головою чи взагалі на половину проник у шкіру. Якщо там тільки голова, тобто не глибоке проникнення, ви можете собі дозволити витягнути кліща самостійно з готовністю залишити його голову в шкірі. Адже після невдалої екстракції ви за допомогою знезараженої голки чи скальпеля вишпортаєте (не без болю) ту голову і обробите рану розчином йоду. Проте коли кліщ проник досить глибоко і особливо у дуже ніжні частини тіла, ви не просто не зможете самостійним хірургічним способом витягнути кліща, ви можете збільшити рану, роздробити голову кліща на мікрочастинки, які вже не зможете всіх витягнути, і, відповідно, більша рана – більший біль, - біль спаралізує ваші намагання продовжити «операцію». Як наслідок, більша рана, ширші можливості проникнення мікрочастинок голови в шкіру і під шкіру, більший шанс проникнення ймовірної інфекції від кліща в організм, і що гірше, більший ризик появи зараження крові чи гниття рани із проникненням інших, побутових, інфекцій. Також частинки кліща – це інородна органіка, яка також має властивість, відмираючи, гнити.

Якщо у лікарні хірургічним втручанням (вчасним) вам не тільки повноцінно витягнуть кліща і оброблять рану, то в домашніх умовах, при наявності у кліща боррельозу чи енцефаліту, будьте певні у повільній і болісній втраті здоров’я і життя.

Це як мінне поле, як рулетка, повезе – не повезе, ставка – ваше життя, реальний ризик вашому життю, і якщо з енцефалітом усе ясно, то хвороба Лайма ламатиме ваше життя так, що ви не будете раді тому життю. Подумайте, чи вартує ризикувати? Але ризикувати люблять майже всі.

Так, як я любитель активного відпочинку на природі, відповідно, з мене було витягнуто багато кліщів. Не повністю, не завжди цілих. З часом я навчився бути дуже обережним на рахунок кліщів, і змирився з тим, що краще кожні 10-15 хв себе самообстежувати під час прогулянок, ніж сивіти від думки про те, чи не роковий це укус? І навіть попри таку обережність я все одно пропускаю, хоч і рідше, кліща. Останній кліщ у мене був виявлений минулого року під рукою у пазусі. Не виявив під час прогулянки, не виявив вдома після контрольного огляду. Можливо подумав, що то родимка чи папілома… Я чомусь два дні його не помічав, поки шкіра не почала свербіти і почервоніла. На жаль, це був дуже маленький кліщ, десь 3 мм. І не личинка, а плоский кліщ, який за цей час встиг на половину залізти у шкіру. Звісно ж, я не міг фізично спробувати його позбутися, під рукою у пазусі – не те місце, щоб можна було зосереджено щось маніпулювати інструментами чи лівою рукою взагалі. Ниткою схопити у вузол не можливо – кліщ надто малий і тільки «попка» торчить. Вакуумний спосіб не дав результату, кліщ був надто глибоко в шкірі. Навіть пинцетом не можливо було його зачепити. Я вже хотів їхати в лікарню, але дружина почала глузувати – дорослий мужик із кліщиком в хірургії?! Спробувала сама витягнути. Як результат – година страшного болю через пинцет, голку і скальпель, навіть не голова, а взагалі половина кліща у тілі (тільки «попку» дістала), рана болить, кліщ, я так зрозумів, порізаний, пошматований, як і рана. Витягнути не вдалося. Почався місяць лікування рани. В першу чергу для профілактики пропив доксициклін (даним антибіотиком, як і бронхіальними антибіотиками, я закупився вчасно і то багато ще до заборони відпуску антибіотиків без рецепту). Тоді щодня рану обробляв йодом на день, на ніч – суміш мазей (Вишневського + Левоміколь). І так більше місяця. Місце укусу після «хірургії» дружини довго боліло і одночасно свербіло (до 3х тижнів), рухи рукою викликали біль, саме місце було довгий час підпухшим. Йод дозволяє проникати у пори шкіри і рани і знезаражувати, як і Левоміколь. Мазь Вишневського, якою користуюся все життя (на мою думку найкраща мазь в світі) – витягувала гноїння і мікрочастинки кліща. Ця мазь завжди допомагає мені загоювати гниючі рани (вони в мене виникають майже щотижня від різних причин – дерев’яні скалки, відрив частини нігтя, порізи), особливо дозволяє витягувати дерев’яні чи металеві скалки. Так було і цього разу, частини кліща або розчинилися або витягнулися зі шкіри і вже через півтори місяці на місці проникнення кліща не було й сліду. Це було ризиковано, тому наступного разу обов’язково звернуся в лікарню, хто що б не казав. У нашій місцевості щороку фіксують інфекції Лайма і енцефаліту в досліджених місцевих кліщах, тому до кліщів треба ставитися з особливою увагою і обережністю.