Блог

У 2 половині вересня клімат продовжував бути посушливим. Опадів не було зовсім, проте температура опускалася вночі близько нуля, на берегах ріки були приморозки, можна було спостерігати іній на траві, - замерзла роса хрускотіла під ногами, нагадуючи зимові ранки.

Кінець серпня і початок вересня радував чудовою і теплою погодою. Дні були сонячні, хоча літня спека уже істотно понижувалася, ранки і вечори ставали більш осінніми і дні дозволяли перебувати на сонці довгий час. Час-від-часу надходили грози, які супроводжувалися дуже сильними низовими блискавками. Незважаючи на такі сприятливі для лісу умови, гриби так і не появлялися. Домашні і лісові дари природи поступово дозрівали, радуючи багатим врожаєм.

Початок сезону полювання видався цього року зовсім не вдалим. Саме відкриття чи, я б сказав, соло-відкриття, я провів безрезультатно, зате красиво, традиційно…

На початку серпня погода ставала більш схожою на осінню – незважаючи на відносно невелику спеку (до +30), ранки і вечори стають все більш прохолодними і насиченими вологою, низини та лісові поляни наповнюються густим туманом, листя деяких дерев інтенсивно опадають, польові птахи,  лелеки щодня збираються у зграї і кружляють у небі, припутні уже переміщуються, поки що невеликими, але вже зграями, польові трави майже всі пожовтіли та стали сухими, на траві та і лісі інтенсивно плетуться численні павутини із здоровенними павуками (які часто падають у халяву чобота і боляче кусають).

Другу половину липня я присвятив риболовлі на місцевій річці. Це досить довга ріка (близько 50 км), проте дуже мала і мілка, хоча на її шляху трапляються численні заплави та ями, - їх я і обловлюю.

Від початку липня погода була літньою – була і спека, і обмаль опадів, проте земля у лісі залишалася довгий час досить зволоженою після червневих повеней, що мало б посприяти значному росту грибів, проте цього так і не сталося: гриби навідріз відмовлялися рости і доводилося радіти декільком знайденим за весь день грибам.

ІІ половина червня почалася досить жахливо. Незважаючи на приємну теплу погоду, надмір щоденних дощів все критичніше зволожував всю екосистему, вкінці-кінців призвівши до катастрофічних повеней і масових затоплень. Звісно ж, звинувачувати масові вирубки лісів – це доля правди, але все таки дивуюся совковій психології місцевого населення, яке не висловило жодного протесту проти скиду води з дамби водосховища, що призвело до масових затоплень прибережних сіл – якби не скид дамби, катастрофічних потопів і не було б у моїй місцевості. Але затоплювати села скидом води з дамби без попередження – це вже давня радянська традиція.

Початок червня в нашій місцевості нагадував початок весни: після місячного пониження температури в районі +10+12, численних холодних дощів та частих градів нарешті з’явилося довгоочікуване сонце, на яке ми з радістю вдивлялися як після ядерної війни.  Температура почала підійматися до +25 вдень і всі природні процеси відновилися, природа після місячної паузи, почала знову рости і цвісти, правда, з відставанням на місяць у розвитку. В І половині червня я здійснив 1 вихід до лісу для розвідки наявності грибів і 1 вихід на річку після того, як вода більш-менш повернула свою прозорість і видимість становила близько 1 м, чого уже достатньо для ловлі хижака спінінгом.

Друга половина травня майже повністю продублювала погоду минулого року: щодня дощі, часті грози, буревії та гради. Не у такій інтенсивності, як минулого року, коли весь врожай був знищений, проте відсутність тепла призупинило розвиток і ріст городини та садового рослинництва. ФБ показує фото-спогади, де я вкінці травня 2018 року уже збирав стиглий врожай черешень. А минулого року черешень не було зовсім, тому що бджоли не літали через місячний щоденний і цілодобовий потоп, а ще нищівний град...

Квітень цього року видався досить погоднім місяцем, що спричинило серйозну посуху, проте вже без градів і повеней, як минулого року. Не зважаючи на кліматичний комфорт, весна цього року почалася з повільного катаклізму, що в першу чергу завдало удару по угіддях – фактично все мисливське поголів’я дичини весняного виводку було знищено масовим підпалом дикої низини – єдиного місця, до якого не добралися аграрії і не перетворили на зоране бездушне поле.

Місяць квітень в частині погоди виявився досить теплим і приємним. Відсутність опадів призвело до появи катастрофічної посухи, яка знищила б кущові садові рослини, тому доводилось день-через-день усе підливати – від цьогоріч посадженого до багаторічних рослин, які уже мають велику кореневу систему: малина, ожина, позички, виноград, аґрус, лохина, аронія, китайська вишня…

Кінець березня не переставав дивувати погодними умовами: чергування теплих сонячних днів із морозяними сніжними. Вчора ти гуляв у футболці, сьогодні ти уже в зимовій куртці. Морози, правда, частково вдарили по рослинництву, правда, переважно по декоративній ботаніці, садова живність ще тільки почала «ганяти сік» для розпуску бруньок, хоча кущові уже почали розпускати бруньки.

Ну що ж, як це часто буває, коли людина знаходить золоту жилу і набуває досвіду у пошуку золота, вона уже не може зупинитися і всі добуті ресурси здаються їй недостатніми і вона днями те золото довбе і довбе, поки сам природній ресурс локально не вичерпується. Аналогічно і я захворів золотою лихоманкою.

Початок весни почався не так, як планувалося. Чудова весняна погода, потепління, відчуття пробудження природи... Проте, хоч я і всю зиму втікав від вірусу, він мене догнав аж у березні, як результат, тиждень лікування вірусу і тиждень лікування ускладнення.