Блог

За моїми спостереженнями, жовтень в плані полювання – це виключно санітарний місяць, принаймні так є у нашій місцевості. Він завжди починається з похолодання, яке дає сигнал птиці перекочовувати на південь чи згуртовуватися у місця підготовки до перельоту (великі водойми, ріки).

Вересень місяць – це ще той період, коли в угіддях поблизу водних ресурсів можна полювати на пернату дичину, яка тут вивелася протягом року. На жаль, так склалося цього року, що всі весняні виводки качки загинули через повінь, яка тривала цілий місяць (травень), коли вода піднімалася до 2-х метрів, забираючи у вирії води все живе.

Так сталось, що на саме відкриття я не міг потрапити через певні обставини, проте все ж у суботу я приїхав додому швидше, ніж планувалося, тому офіційно я відрив сезон полювання, правда, в компанії рушниці і пивасика.

Перед початком відкриття сезону полювання я мав змогу ще два рази спробувати віднайти скарби, займаючись аматорською археологією, якою я заразився цього року. Мене дуже непокоїло одне поле, яке до цього часу було засіяним ріпаком, проте щойно його зібрали і я з першою можливістю вирушив туди.

Дике збиральництво і домашнє садівництво. Клімат щороку змінюється у гіршу сторону, погода стає все більш непередбачуваною та жорстокішою – це її реакція на те, що людство, знищуючи себе, знищує і природу, порушує баланс та закони природи.

Друга половина травня виявилася цього року дуже несприятливою для збору природніх ресурсів, я вже не говорю про власне садівництво та городництво, яке фактично було знищеним безперервними дощами, градом, буревіями і низькими температурами.

Травень – місяць заготівлі більшості квітів лікарських трав. Це місяць, коли все цвіте і переважно цвіте перший і останній раз, тому для окремих рослин доводиться просто встигати чи форсувати можливості збору ресурсу. Якщо цвіт медуниці, кульбаби чи яснотки можна збирати довший період часу, то  цвіт кущових квітів слід добре тримати під контролем. Терен, глід, каштан, бузок, вишня і т.д. Великою проблемою в процесі заготівлі являється сезон дощів.

Отже, квітень. Погода відносно прохолодна, тепло сонця чи не щодня руйнувалося холодним східним вітром, що дещо сповільнювало процеси розквіту і пробудження природи, так тривало до середини квітня і завершувалося приморозками, після чого почалися неінтенсивні дощі і прихід відчутного потепління і, відповідно, поля і ліси почали  зеленішати на очах.

Погода цього року вражає, для прикладу, 21.03.2019 року доводилося одночасно чути спів снігурів у лісі і спів жайворонка на полі, недалеко від лісу…

Був чудовий зимовий день, на диво дуже сонячний, але холодний. Вирішив піти в ліс заготовити трохи хвої ялини для хвойного лісового чаю. У лісі усе без змін, земля вистелена сніговим покровом, дерева чорні, єдине, що привертає увагу, - це яскраво-зелені мохи, якими поросли дерева, на сонці ця зелень єдиний «теплий» колір, який нагадує літній ліс; де-не-де, свіжий зелений мох на землі острівцями виступає крізь сніг, нагадуючи оазиси літнього зеленого земляного покрову.

Зима, січень, мороз. Температура повітря уже декілька днів тримається одного рівня -9-10 градусів. Сніг не падає, сильного вітру (хуртовини) немає, вирішив пройтися-прогулятися по лісі, подивитися що і як. В лісі тихо, де-не-де чути стук дятла та звуки снігурів. Більше нікого, всі лісові птахи уже давно перемістилися до села, поближче до людських садиб. У лісі їм робити нічого. Ще якась сойка пориється у снігу, розкриваючи опале листя під снігом у пошуках насіння чи жолудів. Хоча сойка – невід’ємний щоденний гість на моєму подвір’ї – крутяться штук 3-4 довкола моїх годівниць, ганяючи синиць і горобців.

Сезон полювання завершився, власне, цей рік був найменш успішним, аніж попередні роки. Дичини реально мало і це мене непокоїть. Мало куропаток – бо дуже мало їх вижило після зими початку 2018 року, снігу було багато, яструбів і лисиць вистачало. Попри мою щорічну санітарну чистку, хижаків в угіддях менше не стає.

Чай, зібраний для себе, я його формую на протязі всього року і він у мене йде паралельно до медового сиропу. Збираю квіти і трави виключно далеко від дороги і в екологічно чистих місцях, найкраще, в лісах та лісових галявинах, деякі трави можу отримати тільки в Карпатах, бо у нас вони не ростуть. Збір чаю починається влітку з цвітінням Іван-чаю. Походами по гриби, на рибалку чи на полювання, я завжди стараюся назбирати ті чи інші трави, щоб постійно і максимально вмістимо поповнювати запаси чаю на періоди ослаблення імунітету – зиму та весну.

Я 25 років прожив у місті, серед бетону і асфальту, проте, на щастя, жив на околиці міста, тому не був зовсім ізольований від живого світу. Та все ж хотілося жити серед природи повністю. Тато привив мені любов до природи, до рибалки. В дитинстві на літо приїжджав у гори в село до баби та діда, глибоко в Карпатських горах, де вчився різним гуцульським навичкам гірських людей.

На жаль, так склалося, що цього року перната дичина оминула мене мимо, хоча ще з початком сезону качок було море, в порівнянні з минулими роками. Чому так сталося, не знаю, можу тільки здогадуватися. У нас дві малі ріки, шириною до 10 метрів, це непогане середовище для розплодку дичини, проте площа цих водних ресурсів мабуть не достатній для кормової бази дорослих виводків.