Блог

Немає нічого гіршого за спекотні літні будні. Щороку клімат міняється, літо стає все спекотнішим та сухішим, як і зима, кількість дощів зменшується, температура повітря постійно зростає. Спека руйнівною силою впливає на природне  середовище, висихають джерела, потоки, річки, болота; висихають ялинки, відповідно руйнується біосередовище. Зникають комахи, риба, молюски, жаби, гриби, плодові рослини, відповідно зменшується популяція тварин, для яких вищеперераховані суб’єкти являються кормовою базою. Одні виздихують, інші мігрують на північ. Залишається популяція змій, яка мабуть, скоро буде домінувати у фауні нашого природного середовища.

Риболовля 14.05.2016р. на ріці Сівка Калуського району.

Погода мінлива, сонячне небо почали заміщати хмари грозового фронту, який циклоном рухався бумерангом спершу із заходу на схід, тоді зі сходу на північ.

Неділя. Пополудні. Погода пасмурна, хмарно, вологий прохолодний західний вітер.

Чесно кажучи, я вирішив пройтися виключно через один інтерес, а саме: хотів знайти березову чагу.  Про неї багато пишуть, особливо різного роду соціальні пабліки по тематиці виживання тощо. Березовий гриб, не трутовик, власне наріст на березі – насичений багатьма корисними речовинами та мінералами.

На вихідних, на початку квітня вирушив до лісу, щоб позбирати всі бутилки, які я залишив під березами. Погода була чудовою, теплий вітер змінних напрямів, сонячне небо. Вночі, правда, падав дощ, тому вдень під дією сонця ставало дуже парко.

Кожен рік ділиться на сезони та міжсезоння. Рік починається із весни. Весна – це пора року, коли природа тільки оживає і починає приносити перші ресурси життєзабезпечення. Всі сезони діляться умовно, в залежності від принципів та ситуації добування ресурсів. Є різниця між поняттями «виживання» та «бушкрафтом». При першому немає чітких етичних правил та бар’єрів, при потребі вижити добуваються усі можливі ресурси законним чи незаконним шляхом, як наприклад, рибу в часі нересту чи тварин в часі годування виводків.

Зайці, зайці, зайці… Де ж ви є? Сезон ще не відкрив, мається на увазі, відкрив безуспішно. За всі неділі лише одного зайця бачив, стрельнув, не попав, заєць втік, навіть не здригнувся. Що за біда? Як виявилося пізніше, точніше на минулих вихідних, моя рушниця потребує особливого способу робити вистріл, а саме: слід цілитися  і стріляти нижче від цілі, десь на відстань 1-2 цілі.

Перший мій вихід на осінньо-зимовий маршрут відбувся невдало. Це було в самому кінці вересня. Я планував спуститися до річки із зимової сторони місць полювання. Осіння сторона – це та, про яку я описував, це поля, річки і ще раз поля. Зимова сторона – вона протилежна, вона прилегла до лісу, який вкриває невелику гору.

В цей день вирішив прокласти маршрут по качкових місцях річки, там, де дві малі ріки зливаються в одну. Ідучи повз річку по березі, неподалік помітив примітивні для качки хвилювання води зі сторони протилежного берега. Коли качка відчуває людину, вона намагається приховатися під травою берега, яка звисає з нього, утворюючи трав’яні тунелі, по яких рухаються качки та всякі ондатри.

Звичайний осінній день, прекрасний вихідний день. Вирішив пройтися, на декілька годин, по ріці в пошуках качки, якої так і не знайшов. Взяв із собою вудочку, вирішив, що буду довго, тож не погано було б зловити якусь рибку. Хмарилося, збиралося на дощ. Думав, що дощем все і завершиться, мій відпочинок на природі, тож по дорозі вже роздумував, куди мені піти і де засісти, щоб і від дощу можна було б сховатися, і щоб блискавка не вдарила, бо високих дерев на березі річки нема.

Нарешті настала осінь. Скільки я її чекав, аж нерви бралися через те пекельне літо, правда воно вкінці і принесло осінь, коли почало холодати. Коли в спекотне літо опадає листя і трава робиться сухою – то ще далеко не ознаки осені. Її не бачать, її відчувають. Саме відчуття осені відкриває очі на її красу, ознаки та особливості, починається період збору урожаїв – плодів природи та душі. Новим роком ми себе запрограмовуємо на відношення до нашого життя як до серій чи циклів, де є початок, кінець і продовження.

Спекотне літо цього року видалось напрочуд посушливим, жарким, майже неможливим. Але що поробиш, робота вимотала за рік усі нерви і сили, свідомість просто прагнула змінити обстановку і відпочити, душа прагнула поринути у спілкування із природою в зелені обійми безлюдних диких куточків природи.

Трішки вікіпедії: Карпати — гірська система на сході Центральної Європи, на території України, Угорщини, Чехії, Польщі, Словаччині, Румунії, Сербії та Австрії. Простягається на 1500 км., утворюючи опуклу дугу, що замикає Середньодунайську рівнину. Найбільша ширина — 430 км. Карпати — один з головних вододілів Європи між Балтійським і Чорним морем. Орографічно виділяють Західні Карпати, Східні Карпати (частина яких — так звані Українські Карпати), Бескиди, Південні Карпати, Західні Румунські гори і Трансильванське плато. Переважаючі висоти Карпат 800—1200 м, найбільша висота — 2 655 м (гора Ґерлаховскі штіт в Татрах), в Україні — гора Говерла (2061 м). Моя дислокація у літній час: Косівщина.